Контрольна робота "Просте, ускладнене речення"

радість

впевненість

невпевненість

жаль, тривогу

Усе в чеканні краплі роси, земля і місяць, вишні й тополі.

Прилетіла пташка додому,заспівала пісню знайому.

Співають птицями діброви, шумлять, хвилюються жита.

Важкі краплі роси падали зрідка і тихо в траву.

Я люблю читати пригодницькі повісті Всеволода Нестайка.

Мама поставила на святковий стіл новий посуд і тарілки.

У садку біля хати росли молоді яблуні, груші і абрикоси.

Через багато років колишні однокласники зібралися на зустріч.

Усе поволі зникає: море, скелі, земля.

Голу кістку й ворона не буде дзьобити.

Земля молодіє від рясту, від сонця,від цвіту

Мені лиш тиші та паперу дайте - писатиму

Я нині знову буду говорити про почуття високі і святі.

Були там різні дерева: і дуби широкочолі, і липи запашні й тремтячі осики.

Усю худобу пасли на луках, на полях чи лісах.

Убрався в жупан і думає, що пан

Радощі і чорну днину все я з вами розділю.

І тихе щастя, і земне тепло приходять неквапливо у село.

Блукає вечір таємниче і заглядає у вікно.

Трудився лютий до світанку і заморозив геть ставок

Настали осінні, тихі та смутні дні, коли сонце світить і не гріє.

Я пригорнусь до тебе піснею і яворами, золотими крильми пшениці, тінявими ярами.

Намалюй, зимова нічко, білосніжнії сніги.

Хтось, може, винен перед нами.

Десь там матуся в обіймах втоми виходить зустрічать мене на шлях.

Схилились вишні в розпачі німім і ронять цвіт весільний у калюжу.

Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях.

Повітря склом виблискує ламким, і тиша ніжно дзвонить над полями

Напевно всім доводилося спостерігати за красою ранкового неба.

На місці собору за словами літописців було сільське поселення.

Погода за вікном говорить, що настала глибока холодна осінь.

На жаль на центральних дорогах Києва буває велике скупчення автотранспорту

Весь зелений степ і синє кругле небо заливало проміння гарячого, золотого сонця.

Усе набуває особливого значення в цьому храмі зимового дня і порожня дорога в полях, і самотня тополя.

Видатне минуле, розмаїття сьогодення, таємниче майбутнє усе підвладно розуму людини.

Важко повірити, що на місці цього чарівного парку була тільки хата та чумацька криниця.

Шумлять столітні дуби, тихо шепоче очерет навколо рукотворного ставка.

І досі тут ростуть ровесники парку: дуб звичайний та червоний, тюльпанове дерево, модрина польська.

За легендою, колись давно в село прийшов бідний чоловік, і попросив у заможного господаря хліба.

Важко повірити, що на місці цього чарівного парку була тільки хата та чумацька криниця.

Синій вечір тихо бродить, квіти колихає, і навшпиньки в хату входить, вікна затуляє.

Люблю чернігівську дорогу весною, влітку, восени.

Ми не зложимо зброї своєї, ми здобудемо землю і волю.

Ми йшли в поля доріжкою вузькою, вечірній вітер бігав по вівсі.