Контрольна робота «Речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами. Складне речення»

присудки  

означення  

обставини  

додатки

Важкі краплі роси падали зрідка і тихо в траву.

Співають птицями діброви, шумлять, хвилюються жита.

Прилетіла пташка додому, заспівала пісню знайому.

Усе в чеканні краплі роси, земля і місяць, вишні й тополі.

Натомлені села вечеряти сіли під вишнями, грушами і небесами.

Скресли ріки і крижини безладно плавали навколо.

Я зриваю цвіт яблуні і прикладаю до лиця.

Сосни немов розпустились і обгорнули поляну.

Спасибі Вам мамо за вічну любов і всю неоплачену ласку.      

Не сумуй вербо моя похила, що багряним листом одшуміла осені пора.

Скажи моя дитино, скажи свою пригоду.

Швидше коню, швидше коню поспішай додому.    

Зірвався вітер, і курява піднялася з доріг.  

Іде дощ, і сині гори вкриваються туманом.  

Всі позадирали голови і стежили за польотом.

Шумить, і шепче, і тривожить зрадливий дощ.

Йди, йди Марусе та швидко вертайся.

Може де в дорозі занедужав.

І здається мені в цю мить, що я всесильний.

Слався од краю до краю Вітчизно моя!

І тихе щастя і земне тепло приходять неквапливо у село.

Блукає вечір таємниче і заглядає у вікно.

Трудився лютий до світанку і заморозив геть ставок.

Радощі і чорну днину все я з вами розділю.

Чи знаєш ти, хлопче, що тобі вготувала доля?

Летіть , нестримні журавлі, через держави і кордони.

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Вийди, вийди сонечко, на дідове полечко.

Не бувають

Бувають

підмети      

додатки

присудки

обставини  

Вітер скакав з розгону, а сонце висипало з-за хмар на землю своє останнє золото.

Перед лісосмугою стоїть у затишку наша калина, і жодна гілка в неї не здригнеться.

Над самою водою пролетів білобровий перевізник, з очерету тихо-тихо випливла молода качка.

Тільки сосна та дуби зберігають свій колір, бо вони шорсткі, стійкі, неподатливі.

Здається, може, отже

По-моєму, кажуть, за словами…

Вибачте, будь ласка, даруйте

Не з'єднані сполучниками

З'єднані неповторюваним сполучником і або та (у значенні і)

З'єднані сполучниками а, але, та (у значенні але)

З'єднані повторюваними сполучниками і, й, та (у значенні і)

Сходило сонце, і сніп рожевого проміння впав на старого беркута (О.Донченко)

Гули бджоли в квітах (В. Сухомлинський)

Сонце дівчинка малює (О. Сенатович)

Дерева, голі і сумні, чекали весни.

Сонце стояло вже високо, але мороз не всідався (Гр. Тютюнник)

Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця (М. Коцюбинський)

Весна пролетіла світом і літо спішить услід (Л. Талалай)

Було соромно, і біль стискав його серце, й напливала печаль (Є. Гуцало)

Усю худобу пасли на луках, на полях ЧИ в лісах.

Це, кажуть, вітер посивів І розгублює волосся.

Там лишилися всохлі дерева, і подвір'я заросле І стежка ота споришева.

Знову гречка рясно зацвіла, в полі пахне мед І дика м'ята.

Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють, меж ярами над ставами верби зеленіють (Т.Шевченко).

Лягло сонце за горою, зірки засіяли (Т.Шевченко).

По діброві вітер виє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до самого долу (Т.Шевченко).

Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє (Т.Шевченко).

Дніпро берег риє-риє, яворові корінь миє (Т.Шевченко).

Крізь верби сонечко сіяє і тихо гасне (Т.Шевченко).

Ой стрічечка до стрічечки мережаю три ніченьки, мережаю, вишиваю, у неділю погуляю (Т.Шевченко).

Чорніє поле, і гай, і гори, на синє небо виходить зоря (Т.Шевченко).

Птахи приносять користь і радість.

Дерева тут одягнуті глицею і не пропускають холодного вітру.

Повернулися до рідних місць білі лебеді, лелеки, чаплі.

Знов настала прозора, барвиста осінь.

Ось вода вийшла з берегів, затопила луки, загрожує поселенням.

Сині тумани вкривають поля, сади, луки, й ліси

Спить і ліс, і очерет.

Павутиння обснувало верби й тополі стіжки й тини

Тут рідне все навколо бузковий кущ, паркан, старий хлівець.

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю і дитинство, й розлука , й твоя материнська любов.

Мені рідне усе і люди , і небо. і земля України.

Рідні місця, знайомі хатки, садки, доріжки усе те будить в серці одраду.

Мама вимила весь посуд: тарілки, виделки, горнятка.

На пероні вокзалу були: чоловіки, жінки, діти.

Усе всміхалося Ганнусі і небо й квіти, й дерева

Рідний дім, вишні у цвіту, журлива річка і запашний луг - усе це пов'язано з образом матері.

Надворі швидко сутеніло.

Мати зачинила двері.

Ліс ще дрімає в передранішній тиші.

Солов'я збентежив трепет яблуневих віт.

Підмет

Присудок

Додаток

Означення

Обставина