Контрольна робота #7. Робота з літературним твором.

ДВІ БІЛОЧКИ

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА КАЗКА

Жили в густому лісі дві білочки. Однаково гарні, пухнасті, прудкі. Тільки не однакової вдачі. Бо одна з них увесь день трудилася: збирала горішки, гриби, жолуді і все складала у своєму дуплі.

А друга була зовсім недбайлива. Цілими днями тільки їй роботи, що стрибати, лякати пташок у гніздах або сидіти без діла й свистати на весь ліс. А схоче попоїсти – не журиться. Тож влітку всюди їжі повно! То горіх, то жолудь, то шишки. Поїсть, що є, – та й знову скаче весела, сита.

Тим часом перша білочка наносила собі в дупло харчів. І вже заздалегідь устелила свою хатинку мохом і сухим листям, щоб було тепло та м’яко взимку. Гарна була господиня.

Так пройшло літо, в одної білочки – у праці й клопотах, а в другої – в іграх.

Минула дощова осінь. Прийшла холодна зима. У лісі стало сумно й пусто: ні листячка, ні грибів, ні горішків. Тільки мороз і вітер, що снігами мете.

Сидить в тепленькому дуплі працьовита білочка й гадки про біду не має. Все літо працювала, щоб зимою спокійно відпочити. І м’яко їй, і тепло, і з’їсти є що.

Та не так жилося лінивій білочці. У її дуплі харчів на зиму нема, ані одного горішка! Тільки холодний вітер по хатині свище, гуляє.

Сидить бідна білочка голодна, змерзла, в клубочок звилася. Кинеться по лісі туди, сюди, нічого нема – усе замерзло. Хоч умирай з холоду та голоду!

Аж згадала нещасна білка свою старанну, роботящу сусідку та й думає: «Піду я до неї. Може, допоможе, у неї гори припасів».

Іде вона до сусідки та несміло стукає в двері. Відчинила дбайлива білка двері, як поглянула на нещасну, худющу сусідку, то відразу все зрозуміла. – Прошу, сідай, саме на обід потрапила! Чим хата багата... От зігрійся трохи в моху, а я приготую тобі горішків і жолудів... На, їж на здоров’ячко. Та й разом зі мною живи.

Засоромлена білка почала говорити:

– Але ж я не заслужила на таку доброту. Я ціле літо гуляла.

– Нічого, – каже друга, – тепер ти також будеш дбати так, як я. Ти ж зрозуміла тепер, що без праці нема добра! Будемо разом працювати і разом жити.

І відтоді жили білочки разом. А ліниву білку біда і нужда навчила працювати. Найближчого літа вона стала старанною і принесла великі припаси харчів до спільної хати.                                                                                                      (368 слів)