Контрольна робота. Складне речення. Пряма мова. Діалог

Недоштанько подумав і додав: "Це Недорадник"

- Зачекай, оце тобі, мабуть, підійде. Є кімната без телефону.

- А хіба тут є кімнати з телефонами? здивувалася Аля.

- Ні, немає.

Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця.

Сонце стояло вже високо, але мороз не всідався.

Весна пролетіла світом і літо спішить услід.

Було соромно, і біль стискав його серце, і напливала печаль.

Мама каже Оксано хату підмети

Дмитре ти куди перепитала сина Докія

Менший брат запитав здивовано То собака купається

Велетенські хвилі набігали на берег і підмивали прибережні дерева та кущі.

Я пригорнусь до тебе піснею і яворами, золотими крильми пшениці, тінявими яворами.

Налетів сильний і холодний вітер і зірвав останні листочки з берізки.

Подорожні розбились на зграї і кожна пташка до рідних осель полетіла.

слово, яке називає особу, яка бере участь у діалозі

заключні слова кожного з діалогів

слова одного з учасників діалогу

висловлення певної особи, передане від імені того, хто з нею спілкувався

точно відтворене висловлення певної особи, передане від її імені

приблизно передане висловлення певної особи

І сказав їй мудрий дід: "Цим пишатися не слід..."

— Чим займаєшся, Сашку?

— Виконую онлайн-тести.

Я попросила в матусі, щоб дозволила після уроків погуляти з подругою.

Люблю усе, що зветься Україна.

А : "П?"

"П" , — а.

"П?", — а.

"П?" — а.

У народі говорили, що хліб – всьому голова.

Як хліб на столі, не болить голова так лагідно й тихо сказала бабуся.

Мама попросила сина, щоб допоміг скопати грядку.

Дитина спитала у батька, чому у нього сумні очі.

«Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся», - часто говорив мені дідусь.

Брехун сам собі ворог,- казала наша сусідка.

«А що таке щастя?», - спитав я у матері.

«Разом із правдою ходить кривда, мій любий сину» - промовила мати.

лапки

кому

двокрапку

тире

„Як ти учишся, Семене?” – „Трійки в табелі у мене...” – „Підтягнися, так негоже!”

– „Та у п’ятій чверті, може...”

– Як ти учишся, Семене?

– Трійки в табелі у мене...

– Підтягнися, так негоже!

– Та у п’ятій чверті, може...

– „Як ти учишся; Семене?” – „Трійки в табелі у мене...”

– „Підтягнися, так негоже!” – „Та у п’ятій чверті, може...”

Як ти учишся, Семене? – Трійки в табелі у мене... – Підтягнися, так негоже! – Та у п’ятій чверті, може...

Засинає місто після праці під нічною ковдрою.

І земля, і вода, і повітря - все поснуло.

На воді лежали широкі темно-зелені листки латаття, а поміж них жовтіли голівки лілей.

Падала водяна лавина, розплющувалася об асфальт.

слова автора

діалог

репліка

монолог

у якому одна граматична основа

у якому є другорядні члени

у якому є вставні слова, однорідні члени речення

у якому дві або більше граматичних основ

реченням із вставним словом

реченням із прямою мовою

складним

простим

На тиху ніч, на вечір золотий у синє небо висипали роси.

Проводжають мене чорні очі ожин, між березами дуб заблудився крислатий.

Сонце світить так ласкаво, що аж каміння сміється.

Сани біліють у лузі, у сани запряжено вітер.

Життя біжить, як музика дзвенить.

Ожиною терпкою пахне ліс, на пагорбі замріялась ялиця.

Зібрала ніч поважно зорі в клунок, бо стукає світанок у вікно.

Вродлива пісня розсипає бризки, гойдає в небі золоті колиски.