Контрольна робота з курсу "Історія України 11 клас"

Укажіть один із осередків шістдесятників в Україні.

З'ясуйте, у якій сфері творчості здобув популярність кожен з указаних митців.

1. Л. Биков

2. В. Івасюк

3. В. Стус

4. А. Горська

А) література

Б) театральне мистецтво

В) образотворче мистецтво

Г) кіномистецтво

Д) естрадне мистецтво

Чи відображено в уривках з історичних джерел окремі аспекти життя українського суспільства в період десталінізації (1953 – 1964 рр.)?

1)«…У рік, коли було одержано найбільший урожай, на цілині працювало понад 75 тисяч юнаків і дівчат з України. Сотні тисяч механізаторів і фахівців, мобілізованих у сільському господарстві багатьох регіонів, приїхали на цілину й організували радгоспи. …Українські механізатори організували 54 цілинних радгоспи…»

2)«Збирання кукурудзи важко піддавалося механізації й тому постійно доводилося мобілізовувати з міст сотні тисяч чоловік. Строки навчання у вузах пересувалися, а обсяг навчального матеріалу скорочувався, тому студенти тепер мали ще один «кукурудзяний» семестр…»

Установіть відповідність між поняттями, що використовують для характеристики періоду політичної та економічної лібералізації суспільства (1953–1964 рр.), та їхніми відображеннями в уривках з історичних джерел.

1. «лібералізація»

2. «дисидентство»

3. «шістдесятники»

4. «реабілітація»

А «…Зняти з обліку спецпоселення і звільнити з-під адміністративного нагляду органів МВС греків, болгар, вірмен та членів їх сімей, виселених з Криму в 1944 р.»

Б «Затвердити… передачу Кримської області зі складу Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки…»

В «…Поетів тоді називали формалістами за шукання своєї індивідуальності. Насправді, за шуканням істини замість ідеї, спущеної зверху для оспівування, …за опір, протистояння офіційній літературі та всьому апаратові будівничих казарм…»

Г «…Завдання полягає в підготовці народу до нового масового руху за національну свободу. Для такої праці потрібні не скоростріл з багнетом, а натхненне слово з вірою в перемогу…»

Д«…Для цього необхідно: по-більшовицькому засудити і викорінити як несумісний з принципами партійного керівництва і нормами партійного життя культ особистості, вести боротьбу проти спроб відродити його в тій чи іншій формі…»

Кого з митців стосується цитований нижче документ?

«Нове покоління митців, які відійшли від шаблонної тематики попередніх часів, не закликали до боротьби за мир, не писали про передовиків колгоспників і робітників заводів, а виходили з того, що "...поезія має бути поезією, а не агітацією у віршованій формі"».

Прочитайте уривок із книги М. Горбачова «Життя і реформи» і вкажіть прізвище партійно-державного діяча, під керівництвом якого проводилася описувана реформа.

«...Реформа була для свого часу досить сміливою, перш за все в плані розширення самостійності підприємств і товарно-грошових відносин між ними. Добре пам’ятаю, яке пожвавлення вона викликала в суспільстві, які породила надії, надавши позитивний вплив на розвиток економіки у восьмій п’ятирічці, мабуть, найбільш успішної в післявоєнні роки».

Прочитайте уривок з історичного документа та виконайте завдання

«Цей славнозвісний і водночас “багатостраждальний” твір мало не скинув з п’єдесталу вже визнаного класика соціалістичного реалізму. Центральний образ роману – пам’ятка козацької минувшини… Основна увага в ньому приділена викриттю негативних явищ радянської дійсності, таких як бюрократія, кар’єризм, безправ’я селян, чиновницьке недбальство, зневажливе ставлення до довкілля й пам’яток історії та культури...»

Хто є автором твору, про який ідеться в уривку з документа?

Укажіть період піднесення напряму кіномистецтва – українського поетичного кіно (режисери Л. Осика, Ю. Іллєнко, І. Миколайчук,

С. Параджанов)

Завдання економічної реформи 1965 р.:

Наслідки реформування сільського господарства (1965 р.):

Прочитайте уривок з шостих статей конституцій СРСР (1977 р.) та УРСР (1978 р.) і вкажіть наслідок цього.

«КПРС є керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи».

Основна причина піднесення економіки під час восьмої («золотої») п’ятирічки:

Прочитайте уривок зі спогадів І. О. Карпенка та вкажіть причину опору міністерств і Держплану реформам О. Косигіна.

«Щоб підняти дисципліну взаємних поставок, Косигін пішов на такий захід: було ухвалено постанову, за якою виконання плану зараховувалося лише після задоволення всіх замовлень споживачів. Проти цього і повстали дружно Держплан і найбільш сильні міністерства та авторитетні міністри, які стверджували, що в такому випадку всі їхні підприємства залишаться не тільки без премій, але й без зарплати. У підсумку перемога залишилася за міністрами».

Першими секретарями ЦК КПУ в період загострення кризи радянського суспільства були

Укажіть складові «косигінської реформи» другої половини 1960-х рр.

Український церковний діяч, ректор Львівської духовної семінарії, патріарх УГКЦ, звинувачений у «ворожій діяльності проти УРСР» і засуджений до 8 років ув’язнення (1945 р.), звільнений з ув’язнення й висланий за межі СРСР завдяки виступам відомих політичних діячів країн світу на його захист (1963р.).

Український учений-патофізіолог. Основоположник української школи патологічної фізіології, ендокринології і геронтології, організатор української науки. Засновник перших в Росії і Україні науково-дослідних закладів медичного профілю.

Вчений, академік, творець першого в континентальній Європі комп'ютера.

 Український політичний і громадський діяч, адвокат, правозахисник, один із засновників Української робітничо-селянської спілки (1958 р.) й Української Гельсінської групи (1976 р.), засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду» до страти, згодом заміненої ув’язненням, автор книги «Сповідь у камері смертників», автор Акту про незалежність України від 24 серпня 1991 р., балотувався на посаду Президента України, був народним депутатом незалежної України кількох скликань, Герой України

Український поет, літературознавець, літературний критик, представник «шістдесятників», учасник акції протесту у київському кінотеатрі «Україна» 1965 р., правозахисник, член Української Гельсінської групи, неодноразово заарештований і засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду», помер у таборі для політв’язнів, автор поетичної збірки «Дорога болю», лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (посмертно).

Український поет, прозаїк, журналіст, представник покоління «шістдесятників», «лицар українського відродження», автор збірок поезій «Тиша і грім», «Земне тяжіння», лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (посмертно).

Українська художниця, майстер народного декоративного живопису, представниця «наївного мистецтва». Входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.

Укр. політ. і гром. діяч, поет, літературний критик, правозахисник, неодноразово засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду» до ув’язнення, автор збірки поезій «Серце для куль і для рим», лауреат літературної премії ім. В. Стуса, Державної премії ім. Т. Шевченка (посмертно).

Українська письменниця-шістдесятниця, поетеса. Перші книги «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961) були новим словом в українській поезії. На початку 1960-х рр. Ліна Костенко брала участь у літературних вечорах Клубу творчої молоді. 1965 р. підписала лист-протест проти арештів укр. інтелігенції. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Запискиукр. самашедшого».

Видатний сучасний укр. публіцист і літературознавець, активний учасник національно-демократичного руху, один з його інтелектуальних лідерів. Широко розповсюджувалися в самвидаві відомі його есе «Собор у риштованні», «Іван Котляревський сміється», «Остання сльоза», «На мамине свято».

Український режисер театру і кіно, професор Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.Карпенка-Карого, заслужений діяч мистецтв України (1995), Народний артист України (2008), народний депутат України 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го скликань, голова Національної спілки театральних діячів України (з 1992); голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. В.Стуса (1993—2014); заступник голови НРУ (з березня 1999), член Політради НРУ (з березня 1999), член Центрального проводу НРУ (з березня 1992); член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (з листопада 1995); голова Всеукраїнського комітету з підготовки суду над КПРС-КПУ за злочини тоталітаризму «Нюрнберґ-2» (з 1996).

Український радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор. Вважається основоположником практичної космонавтики

Літературознавець, громадський і політичний діяч. Участь у русі за незалежність України він розпочав ще у 1950-і роки. За гострі публіцистичні публікації й відкриті виступи на захист української інтелігенції, самвидавські матеріали, безпрецедентну працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965) у 1972 р. був заарештований, у 2001 р. отримав звання Герой України.

Радянський генерал-майор, українець, правозахисник. Виступав на захист кримських татар та інших депортованих народів. У 1964 році за легальну правозахисну діяльність розжалуваний у рядові і позбавлений усіх державних відзнак. Перебував у радянських тюрмах, таборах і «психушках».

(1937—1999) Український політичний і державний діяч, журналіст, правозахисник, член Української гельсінської групи (1976 р.), неодноразово засуджений за «наклепницьку діяльність на радянський суспільний лад» до ув’язнення, голова Народного Руху України, народний депутат незалежної України, автор книг «Лихо з розуму», «Правосуддя чи рецидиви терору», Герой України.

Український і вірменський кінорежисер, народний артист УРСР, режисер фільму «Тіні забутих предків», «Колір гранату» тощо; учасник акцій протесту проти масових арештів інтелігенції у 1960-ті рр., заарештований і засуджений до тривалого ув’язнення, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (посмертно).

Український прозаїк, публіцист, громадський і політичний діяч, учасник Великої Вітчизняної війни, голова правління Спілки письменників України, автор трилогії «Прапороносці», романів «Тронка», «Собор» (1968р.) тощо.

Український поет, письменник, правозахисник, один із засновників і голова Української Гельсінської групи, неодноразово заарештований і засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду», перебував на примусовому психіатричному лікуванні, автор заборонених поетичних творів «Всесвіт у тобі», «Хрест», «Я вільний»; Герой України.

Укр. історик та археолог. Лауреат премії М. Грушевського, діяч науки і техніки, професор університету «Києво-Могилянська академія».

Народний артист України, актор Харківського державного академічного театру ім. Т. Шевченка, актор та режисер «Ленфільму», кіностудії ім. О. Довженка, сценарист. Народився в с. Знаменському на Донеччині. З дитячих років мріяв уступити до льотного училища. Однак доля склалася так, що він став актором. Герої Л. Бикова надзвичайно людяні, щирі та добрі, своїми трагічними й комічними ролями актор прославив український кінематограф тієї доби. Трагічно загинув в автокатастрофі 12 квітня 1979 р.

Український композитор і поет. «Я піду в далекі гори»,«Червона рута»,«Водограй»

Політичний та громадський діяч України кримськотатарського походження, один із провідників кримськотатарського національного руху, правозахисник, учасник дисидентського руху, політичний в'язень, Народний депутат України від фракції партії Європейська Солідарність, з 20 серпня 2014 року до 18 травня 2019 року Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу.

Український літакобудівельник російського походження, один із провідних авіаконструкторів СРСР. Розробник літаків «Руслан», «Мрія».

Радянський та український лікар, учений в галузі медицини та біокібернетики, громадський діяч, академік Національної академії наук України (1969) та Академії медичних наук України (1993), лауреат Ленінської премії (1961), Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1978, 1988) і Державної премії України в галузі науки і техніки (1997)[3]. Директор Інституту серцево-судинної хірургії (1983–1988). Доктор медичних наук (1953), Герой Соціалістичної Праці (1973)