Контрольна робота з розділу "Відомості із синтаксису та пунктуації"

Настали осінні, тихі та смутні дні, коли сонце світить і не грає.

Я пригорнусь до тебе піснею і яворами, золотими крильми пшениці, тінявими ярами.

Намалюй, зимова нічко, білосніжні сни.

Десь там матуся в обіймах втоми виходить зустрічать мене на шлях.

Схилились вишні в розпачі німім і ронять цвіт весільний у калюжу.

Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях.

Засинає місто після праці під нічною ковдрою.

І земля, і вода, і повітря - все поснуло.

На воді лежали широкі темно-зелені листки латаття, а поміж них жовтіли голівки лілей.

Осінь ходить по краю, та виганяє птиць із гаю.

Сміються в сонці золотому річки, і села, і поля.

Здраствуй, моя хато!

Напевно всім доводилося спостерігати за красою ранкового неба.

На місці собору за словами за словами літописців було сільське поселення.

Погода за вікном говорить що настала глибока холодна осінь.

На вечірньому небі потьмяніли й щезли сріблясті зірки.

Роман прислухається і до пісні і до народження чогось нового.

Любив дід гарну бесіду й добре слово.

Весь зелений степ і синє кругле небо заливало промінням гарячого, золотого сонця.

Усе набуває особливого значення в цьому храмі зимового дня і порожня дорога в полях, і самотня тополя.

Видатне минуле, розмаїття сьогодення, таємниче майбутнє усе підвладно розуму людини.

Шумлять столітні дуби, тихо шепоче очерет навколо рукотворного ставка.

І досі тут ростуть ровесники парку: дуб звичайний та червоний, тюльпанове дерево, модрина польська.

За легендою, колись давно в село прийшов бідний чоловік, і попросив у заможного господаря хліба.