Контрольна робота з теми : "Прийменник .Сполучник"

 за/для, в/замін, з/понад, на/вколо, не/зважаючи/на;

  за/ради, на/половину, о/крім, по/при, в/наслідок;

за/мість, поруч/з, по/попід, з/нагоди, не/залежно/від;

 під/час, згідно/з, на/двох, на/дворі, з/боку вулиці;

 по/ряд, за/для, о/крім, тому/що, з/поміж;

 із/за, під/час, по/серед, по/при, з/середини;

 на/вкруг, по/переду, по/руч, по/заду, не/залежно/від;

з/метою, через/те/що, край/столу, у/зв'язку/з, згідно/з

 з/під, з/понад, з/посеред, з/початку, за/ради;

з/попід, з/низу, по/переду, за/мість, згідно/з;

з/за, по/між, в/наслідок, на/решті, на/гору;

з/поміж, із/за, з/над, з/посеред, з/поза;

частка

сполучник

прийменник

вигук

Він думав про те вечорами, малюючи портрети, етюди (І. Цюпа);

Художник хоче, щоб його цінували люди (І. Цюпа);

Соняшники горять на подвір'ях, за огорожами (Є. Гуцало);

Квітнуть,  квітнуть,  звеселяють  нам  душу  півонії (О. Гордій).

Рука її завмерла, щоб випадково не струсити бджолу на землю

Мрії вже щезли, мов птах розвіяв їх крильми 

На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись

Оксана думала, що вже давно стемніло

Ніч була хоч і зоряна, та темна

 Вона боялась осені холодної, а я боялась шуму й суєти

Хіба не чуєте, що небо голубіє, що сонце ранками всміхається ніжніше...

Солов'їних пісень світанкових невимовну почую красу 

Щоб, немов, ніж, якби, раз.

Якщо, теж, також, бо, немовби.

Мовбито, немовбито, начеб, проте, нібито.

Начебто, цебто, щоб, буцімто, але.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення.

Сполучник — службова повнозначна частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів та частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.

Сполучник— службова частина мови, яка виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.

Прийменник — незмінна службова частина мови, що виражає залежність іменника та займенника від інших слів.

Прийменник — незмінна повнозначна частина мови, що вживається для зв'язку однорідних членів речення.

Прийменник — незмінна службова частина мови, що вживається для зв'язку частин складного речення.

Прийменник — незмінна службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.

також, не тільки, а, але;  

або, чи, то, хоч, чи…чи;

і, й, та( в значенні і), ні-ні, як-так;  

ні-ні, не то…не то, або…або, і.

прийти до кав’ярні, брат із сестрою, не прийти внаслідок хвороби;

запитав у майстра, відвідав хворого, став на заваді;

змагання з атлетики, витягти з води, замовкнути з переляку.

шафа із дзеркалом, іти з батьком, налити у склянку.