Контрольна робота з теми «Службові частини мови».

хай,нехай, б, би

навіть, лише, тільки

не, ні, ані

авжеж, атож, якраз

В долині – луки, трава по пояс.

Було у нього щось тривожне.

Час – не наша власність.

Он(куди), аяк(же), тільки(що)

Все(ж)таки, (таки)прийшов

Все(таки), скажи(но), казна (що)

Не(хай), от(же), як(раз)

зерно не/посіяне, не/впускає, ні/сенітниця, не/ третій

не/раз; не/високий, а низький; не/писати; ні/до/чого

не/мовля, твір не/написаний, ні/у/кого, не/мовлячи

не/моргнувши, не/розгинаючи, не/года, ні/для/кого

сказав таки, не вивчив, аби де;

якби-то, недруг, абиколи;

таки вивчив, хтозна-звідки, де-коли;

прийди бо, який-небудь, незнав

невиконана вчасно робота,не один, неабияк;

непрочитана книжка, незадовільно, непокоїти;

не можу, недовіра, непродовживши;

не повторна зустріч, невчасно, несвітає.

написав/би, немов/би, що/разу;

колись/то, стань/бо, усе/ж/таки;

таки/прийшов, ну/й, усі/ж;

де/хто, ні/би, аби/що.

А) дійсного способу дієслова;

Б) умовного способу дієслова;

В) наказового способу дієслова

Г) форми утворити не можна

прикрашай/же, тоді/ж, де/який

знали/ж, хоча/б, усе/ж/таки

дивився/ж, заграли/б, досить/таки

таки/перемогли, який/то, читав/же

ані/трохи, аби/но, казна/звідки

як/небудь, мовби/то, якось/то

будь/коли, тільки/но, усе/таки

хтозна/де, пишіть/бо, таки/привітали

 Прийменник — незмінна службова частина мови, що виражає залежність іменника та займенника від інших слів.

 Прийменник — незмінна повнозначна частина мови, що вживається для зв'язку однорідних членів речення.

 Прийменник — незмінна службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.

 іменник

прийменник

прислівник

сполучник

із, від, край, до  

про, через, у, на

 із-за, поміж, в, коло  

вздовж, об, з, по 

(з)над, (по)над, (по)між, (по)серед  

(на)прикінці, (в)наслідок, (на)зустріч, (по)біля

 (з)поза, (з)посеред, (з)поміж, (з)за

(з)під, (за)для, (уві)сні, (у)слід  

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.

 Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів та частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.

 незважаючи на грім; їхати в авто; дивитися з-під лоба;

розповів, як дивно; мріяв про відпустку; апельсин і банан

пісня без любові; гуляє по полю; піклуватися про красу

добро й любов; слова, а не серце; силою будують, а працею скріплюють

 Людині треба, (що)б її робота залишалася після неї жити.

 Не знаю, (як)би склалась моя доля, коли б біля неї не стояла, мов благання, моя зажурена мати.

(Як)би мені крила, у небо б злетіла.

(Як)би хліб та одежа, їв би козак лежа.

Як/би ти не знав багато, а більше за всіх не знатимеш.

Я поважаю тебе за/те, що ти завжди дотримуєш слова.

Про  що/б не писав поет, він завжди пише про людину.

Я мушу книжки читати,  що/б  очі мої не осліпли.

Прийменник, сполучник, частка.

Дієприслівник,прислівник,частка,прийменник

Прислівник,сполучник,частка,вигук.

Прикметник, сполучник, частка, вигук.

 мають лексичне значення та морфологічні ознаки

виконують синтаксичну роль

виконують тільки граматичну роль у поєднанні з самостійними частинами мови. 

 членами речення не виступають 

Мій рідний край, тобі відомі всі мої бажання.

Не край мого серця, воно й так болить.

Перші орачі порушать ниву, поки напівсонну тополю збудить трактор край села. 

Вони боронилися і перемагали, падали і вставали, обороняючи свій край.

 відпочити після обіду (по обіді) 

надіслати на вимогу (по вимозі)

організувати з ініціативи (по ініціативі)

міліція у справах неповнолітніх (по справам)