Сполучник як частина мови. Види сполучників. Правопис

Наче, коли, поки не, щоб.

Або… або, а, так що, оскільки.

Та, однак, і, а.

Якщо, як, чи… чи, хай.

А)Я люблю, щоб сонце гріло, щоб гукали скрізь громи.

Б)Від меча рана загоїться, а від лихого слова - ніколи...

В)Боліло горло, розколювалась голова,але серце співало..

Г)Валентин покрутився похмурою тінню і невдовзі зник.

Як/би не крутила хуртовина,а крига розтає.

Як/би високо ворона не літала, завжди на гній сяде.

Як/би мені черевики,то пішла б я на музики.

Як/би там не було,комусь належить це зробити.

Робота гарна,та день малий.

Без роботи ані хліба,ані хати.

Уночі панують сови та сичі.

Будь слугою власної совісті й господарем волі.

Будь/що, за/те, або/ж

Тому/що, дарма/що, або/ж

Отож/бо, тому/то, тільки/но

Про/те, при/чім, в/наслідок

а) Рука її завмерла, щоб випадково не струсити бджолу на землю (В. Яворівський);

б) Мрії вже щезли, мов птах розвіяв їх крильми (М. Коцюбинський);

в) На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись (Леся Українка);

г) Оксана думала, що вже давно стемніло (Б. Харчук).

а) Ніч була хоч і зоряна, та темна (Панас Мирний);

б) Вона боялась осені холодної, а я боялась шуму й суєти (Л. Костенко);

в) Хіба не чуєте, що небо голубіє, що сонце ранками всміхається ніжніше… (Олександр Олесь),

г) Солов’їних пісень світанкових невимовну почую красу (В. Кошелев).

а) Не лінуйся рано вставати та змолоду більше знати.

б) Від козла ні шерсті, ні молока.

в) Коріння навчання гірке, зате плід його солодкий.

г) Не так сталося, як гадалося.

для того щоб; немовби

начебто; хоча б

як тільки; алеж

коли ж; після того як

Сіяли (не) тільки вдень, а (й) уночі.

Коріння навчання гірке, за (те) плід його солодкий.

Так робить, мов (би) мокре горить.

Як (би) я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю.

тому (що); про (те); так (що)

мов (би); ніби (то); як (би)

за (те); дарма (що); ото (ж)

як (що); немов (би) то; (як) тільки

Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала тінь від листя (П. Панч).

Сонця ще не було видно, хоч далекі шпилі вже рожевіли (М. Коцюбинський).

Ліс шумів над ним тужливо, і плакав, і ревів (І. Франко).

Розчинилися двері, і через поріг переступила з повним відром Галя (А. Шиян).