Контрольна робота з української мови за ІІ семестр

Дієприслівник — це незмінна форма дієслова, що має граматичні ознаки дієслова і прислівника.

Дієприслівник — частина мови, яка означає додаткову дію чи стан ,має ознаки дієслова та прислівника

Дієприслівник — це особлива незмінювана форма дієслова, що означає додаткову дію або стан     і має граматичні ознаки дієслова та прислівника.

Дієприслівник — це особлива незмінювана форма дієслова.

вантажити, сказавши, працюючи, дарувавши  

заслухавши, віривши, знаючи, кохаючи;

сказаний, посивівши, заспівавши, роблять;       

відзначивши, зів’ялий, згублений, вивчивши.

   посивівши, воюючи, розбивши, ніяковіючи;       

   виконуючи, сяючи, ховаючи, згортаючи;

приносячи, згорівши, плачучи, віддаючи;         

крокуючи, зітлівши, керуючи, волаючи

   не/пускаючи, не/вгаваючи, не/вирішивши, не/знаючи;

   не/кажучи, не/здужавши, не/дотягнувши, не/працюючи;

   не/хтуючи, не/взявши, не/застеливши, не/знайшовши;

 не/діючи, не/сумуючи, не/бажаючи, не/перемігши.

  Старий воєвода вважав, що не може його дочка, живучи серед повстанців, навчитися усього. 

  Складені із грубо обтесаних колод, вони здалеку здаються приземкуватими грибами.

 Вільне життя в горах, військові вправи і посильна робота зміцнили хлопця.

 Дівчина крізь сльози безмовно кивнула головою , потисла козакові руку.

  А сонце захекавшись потім зійшло.                     

І до кохання я незчувшися доріс.

Ми в часі розійшлися, а тепер зустрівшись не знайшлись.  

  Чи можна виживати живучи?

  Брати у батьківській оселі жили не розділившися.

 Поїзд мчав не зупиняючись на станціях врізаючись у білі глибини безкраїх березових    лісів.

Маковей і стріляв, і плакав, і сміявся, не чуючи себе, не чуючи інших.

 Так пішли ми в життя на світанку, полюбивши велику мету.

 не/хтуючи, не/притомніючи, не/волячи, не/дослухавши;

не/спиняючись, не/гнучи, не/одержавши, не/почувши;

не/підсумувавши, не/скосивши, не/заснувши, не/прочитавши;

не/домалювавши, не/оцінивши, не/злюбивши, не/враховуючи.

обставина;           

означення;   

присудок;                   .

додаток.

Удвох, вночі, два, довго;

вночі, наспіх, вбік, бік;

босоніж, насилу, давно, тричі.

вдень, перший, вниз

навмисне;                       

влітку;

вороже;                            

вліво.

незмінна особлива форма дієслова;

самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета;

незмінна самостійна частина мови;

службова частина мови.

якісні, відносні, присвійні;

 якісно-означальні, обставинні;

похідні та непохідні;

безособові, неозначені, означено-особові.

способу дії;

місця;

причини;

якісно-означальні.

 сам-на-сам;

віч-на-віч;

вгорі;

як-небудь.

префіксально-суфіксальним;

 основоскладання;

безафіксним;

суфіксальним.

щоякнайліпше;

більш актуально;

найменш вдало;

 менш гірше.

прекрасн..о, невблаган..о, незграбн..о;

грішн..о, невпин..о, живописн..о;

 рівнин..о, туман..о, спосон..я;

бажан..о, попідтин..ю, перлин..о.

Прийменник — незмінна службова частина мови, що надає реченню або окремим його членам певних відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм.

Прийме́нник — службова частина мови, яка разом з відмінковими закінченнями іменників, займенників і числівників виражає відношення між словами в реченні.

Прийменник — незмінна повнозначна частина мови, що вживається для зв’язку однорідних членів речення.

Прийменник — незмінна службова частина мови, що вживається для зв’язку частин складного речення.

(з)над, (по)над, (по)між, (по)серед;

(на)прикінці, (в)наслідок, (на)зустріч, (по)біля;

(з)під, (за)для, (уві)сні, (у)слід;

(з)поза, (з)посеред, (з)поміж, (з)за.

Без, од, над, посеред.        

Без, кінець, із-за, на.

Поміж, обабіч, щодо.       

Попід, близько, до, по.

або, чи, то, хоч, чи...чи;

і, й, та (в значенні і), ні-ні, як-так;

проте, не тільки, а, але;

ні-ні, не то...не то, або...або, і.

бо, тому що, оскільки, якби, дарма;

бо, та, проте, начебто, ніби;

але, мов, як, щойно, якщо;

хай, ні...ні, ледве, й, однак.

Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала тінь від листя (П. Панч).

Сонця ще не було видно, хоч далекі шпилі вже рожевіли (М. Коцюбинський).

Ліс шумів над ним тужливо, і плакав, і ревів (І. Франко).

Розчинилися двері, і через поріг переступила з повним відром Галя (А. Шиян).