Контрольна робота за лютий (5 клас)

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів.

Мене весь час то палило, то морозило.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині.

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Над травою височіли безладно розкидані черешні, яблуні, груші.

Невже я вирвусь від сього зойку та увійду у безлюдні зелені простори?

Вівса, пшениці, ячмені — все се зіллялось в одну могутню хвилю...

Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі.

Пава ступає поважно, меланхолійно хитає задом і одстає.

Ну що ж, стійте собі на місці спочивайте спокійно.

Погашу лампу, і сам потону у чорній пітьмі.

Вороги й друзі, близькі й сторонні — і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті...

...Розплющую очі, і раптом бачу у вікнах глибоке небо, і віти берези.

За городом срібною гладінню розлився ставок за ставком верби до води похилилися за вербами на пагорбі хати біліють.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами.

Уже сонце скотилось до заходу уже степова трава лисніла червоним одлиском.

То як вам земляки живеться?

Крізь ці кущі здається ніхто не пробереться.

Будьте з рідними ніжні й ласкаві.

Місяць козацьке сонце.

Боже, яка моя мама красива – як на іконі Марія.

Найвідоміший я у своєму селі після Гоголя, звісно, і після Тараса.

Улас Самчук вважав, що література покликана, по-перше, відображати життя, подруге, нести в собі моральну істину, тобто бути повчальною.

Не сходить сонце на Вкраїні, напевне, й місяця нема.

Навіть медуза знає заздалегідь, що буде буря на морі.

Хоч на чверть кроку проте попереду.

Старі дуби спасибі вам за осінь.

Звичайно дорога нам теж не килимами була встелена.

Понеси мене на крилах радосте моя.

Рідна мово без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок.

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора.

Старі дуби спасибі вам за осінь.

Прийми мою любов, народе рідний...

Я п’ю тебе, сонце, твій теплий, зцілющий напій

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали.

Діду, серце, голубчику, заграй яку-небудь.

Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Ні, світе мій, вовік не розлюбить святі поля твої, і небеса, і води. 

О панно Інно панно Інно любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання?

Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій.

Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Ой не крийся природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Ой не крийся природо не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Ой, не крийся ,природо не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Може, то птахи приносять на своїх крилах весну?

На жаль ми не мали можливості знайти для її тітки квартиру десь ближче.

На моє щастя, на материні прохання ніхто не зважає.

Можливо, блискавиць крило ці горді коси заплело?

у якому, крім головних членів, є другорядні

у якому є одна граматична основа

у якому є дві або більше граматичних основи

у якому є звертання, вставні слова або сполучення слів, однорідні члени.

Зароблена копійка краща за крадений карбованець.

Ледар на все не має часу.

Б’ють не лежачого, а ледачого.

Для того є муха на світі, щоб ледарі вдень не спали.

Літо на зиму працює.

Зима спитає, де ти влітку був.

Бур’яни посівам заважають, лінощі людину збивають.

Лінивий двічі робить, а скупий двічі платить.

Тоді дорога успішна, як розмова потішна.

Красно говорить приятель, а правду каже неприятель.

Сказане слово – срібло, а мовчання – золото.

Не дивись на чоловіка, а на його діло.

До сходу сонця вітер спить, на траві роса тремтить.

І річки заливають береги, бо клекотіли грози навкруги.

Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє.

Біда і помучить, і мудрості научить.

 кількістю ком

  кількістю слів

 кількістю граматичних основ

кількістю підметів чи присудків

Умите сонце перекинуло свої золоті коси на поля, і вони вкрилися пахучою парою.

Ось уперіщив дощ і зашумів над полями, над пасікою.

Дорослі чайки ширяли над озером і час від часу приносили пташенятам смачну рибу.

Знов весна настане, і квітки барвисті принесуть хвилини щастя і тепла.

чайки на траві, на тарелях латать

на зеленій траві, білі свічі

чайки сидять, свічі горять

горять на тарелях

Мені не шкода того, що моє і що я втрачаю… 

Доки мені Бог сил дасть і доки буду жити, буду робити…

Є велика різниця між тими, хто розумний, і хто інтелектуал. 

Пройшло немало років, як погас вогонь війни, і ви́чахли гармати.

Так

Ні

«Приступіть ближче, я вам усе розповім», — лагідно й солодко говорив Лис. 

Гарний соковитий баритон співає по радіо: «Моя душа, немов черешня». 

«Не гальмуй, снікерсуй!», — підбадьорює мене на кожному кроці реклама. 

Маленький принц подумав: «З такої високої гори я зразу побачу всю планету».

«Нікого не чекаєш?» — у Бориному голосі звучить непідробне здивування. 

Наталочка зніяковіло пролепетала: «Ви, здається, говорили про шаблю?» 

Кругловидий товариш мовив: «Казав я тобі, що справа темна». 

«Навряд чи там є щось, крім лісу,» — засумнівався тато.

А: «П (?!)». 

«П», — а. 

«П (?!)» — а.

— Гайда зі мною в басейн! — вигукнув Антон. 

— Не хочу, бо вода холодна. — сором’язливо відповіла Надійка. 

— Вона холодна лише першу хвилину, — наполягав на своєму хлопець. 

— Чесно? — зі здивуванням запитала дівчинка.