Контрольне тестування з мистецтва за темою: "Бароко, рококо, класицизм, романтизм"

Джованні Лоренцо Берніні;

Франческо Боромінні;

Франц Швехтен.

Класицизм;

Романтизм;

Бароко;

Рококо.

Пишна декоративність, динамічність, пластичніть.

Урівноваженість у всьому, грандіозність, урочистість.

Пишна декоративність, динамічність, урочистість.

Лінії , що викликають відчуття руху.

 Статичність.

Багато кривих, пластично вигнутих ліній і поверхонь.

Джованні Лоренцо Берніні.

Маттеус Пеппельманн.

Мікеланджело Мерізі.

 "Меніни"

"Екстаз св.Терези"

 "П'єта"

І. Мазепи;

Б. Хмельницького;

С. Кішка.

Іван Руткович.

Йов Кондзелевич.

Іоан Георгій Пінзель.

400 сольних концертів.

380 сольних концертів.

450 сольних концертів.

Моцарта

Баха

Бетховена

XVII ст. у Франції

XVII ст. у Англії

XVIIІ ст. у Франції

порцеляна

мушля

ліпнина

Розважати і викликати приємні емоції;

Ствердження краси і гідності людини;

Гармонійність та урівноваженість у всьому.

Стиль у мистецтві ХVІІІ ст. , що обстоював культ грації,шляхетності, вишуканого естетизму.

Стиль мистецтва, який досяг найбільшого розквіту у Франції у XVII ст.;

суть його полягала в наслідуванні мистецтва античності та в дотриманні системи строгих правил відтворення дійсності.

Стиль,що характеризувався відродженням інтересу до античної культурної спадщини; появою теорії «подвійної істини»-права науки і розуму на незалежне від релігії та церкви існування.

В Італійській культурі ХVI ст.

В  Німецькій культурі ХІІІ ст.

В Англійській культурі XII ст.

Бартоломео Франческо Растреллі

Нікола Пуссена

Мікеланджело Мерізі да Караваджо

Реалізм.

Відродження.

Класицизм.

Бароко.

Прагнення до величі й пишності, контрастності, просторового розмаху, розкошу, поєднання реальності та ілюзії;

Ідеалізація історичної минувшини, поетизація природи, зацікавлення народною творчістю, міфологією, екзотикою Сходу;

Звернення до античного мистецтва як вищого зразка, чітка організованість, врівноваженість художніх форм, зрозумілість і гармонійність образів;

Орієнтація і на "масу", і на "еліту" суспільства, стильовий плюралізм, широке цитування попередніх епох у творах мистецтва.

 Каспар Давид Фрідріх

Теодор Жеріко

Ежен Делакруа

Василь Штернберг

Каспар Давид Фрідріх

Вільям Тернер

Вільям Блейк

Ежен Делакруа

Аполлон Мокрицький

Тарас Шевченко

Іван Сошенко

Карл Брюллов