КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ У ПОВОЄННІ РОКИ

1,2

1, 3

3,4

2, 5

Данило Заболотний

Олександр Богомолець

Олександр Палладін

Борис Патон

Сергiя Лебедєва

Бориса Патона

Лева Делоне

Миколи Гришка

налагодження контактів з культурою західних країн.

 боротьба з «низькопоклонством» перед Заходом

 розвиток модерністського мистецтва, атмосфера творчої змагальності.

 скасування ідеологічної цензури.

вавиловщина, після усунення (1945 р.) ученого Вавилова з академії сільськогосподарських наук

ждановщина, після обрання (1946 р.) Андрія Жданова секретарем ЦК ВКП(б)

 лисенківщина, після серпневої (1948 р.) сесії академії сільськогосподарських наук, де Трохим Лисенко розгромив своїх опонентів-генетиків

сталінщина, після підтримки (1950 р.) Йосифом Сталіним «наукових досягнень» Трохима Лисенка

«безрідними космополітами» називали людей, які планували космічні польоти

на повоєнний період припадає творчий злет відомих українських поетес Катерини Білокур та Тетяни Яблонської

у 1956 р. генеральним конструктором будівництва космічних кораблів у СРСР став виходець із Житомирщини С. Корольов

боротьба влади з «космополітизмом» велася винятково у сфері фізики

відтворення почуттів і пристрастей людини, реальних переживань як основний предмет зображення.

героями таких творів були робітники, селяни-незаможники,їх возвеличували, ідеалізували, а представники інтелігенції поставали як жорстокі, аморальні, підступні

зображення незвичайних людей за виняткових обставин, упевнених у необхідності змінювати реальність, зробити для цього свій власний вклад

правдиве конкретно-історичне всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах.

вірш «Любіть Україну».

вірш «Так ніхто не кохав».

поеми «Мазепа», «Махно», «Розстріляне безсмертя».

спогади «Третя рота».

українські емігранти у країнах Західної Європи та Північної Америки.

усі, хто виступав за збереження мови, культури, історичних традицій і звичаїв українського народу

усі, хто був вихідцем з української національної буржуазії.

усі, хто за національністю був українцем.

Григорій Верьовка, Костянтин Данькевич.

Остап Вишня, Олесь Гончар.

Борис Гмиря, Іван Паторжинський.

Євген Патон, Сергій Корольов

Зміцнення матеріально-технічної бази науково-дослідних установ.

Досягнення в генетиці, підтримані академіком Т. Лисенком.

Публічне цькування й звинувачення в націоналізмі українських істориків та письменників.

Створення радянським урядом сприятливих умов для літераторів та театральних критиків, євреїв за національністю.

Успіхи в електроніці, зокрема створення електронно-обчислювальної машини.

Визначальна роль Олександра Олеся, М. Вороного, Г. Косинки в розвитку літературного процесу.

Вільний розвиток української історичної науки.

Митрополит УГКЦ у 1901—1944 рр.; 1928 р. заснував Львівську греко-католицьку академію, а 1929 р. — Богословське наукове товариство

1945 р. очолив делегацію УРСР на міжнародній конференції у Сан-Франциско, де було оформлено створення ООН

український письменник, літературний критик; головним підсумком його роботи в перші повоєнні роки стала трилогія «Прапороносці»

1944 р. очолив УГКЦ; 1946 р. звинувачений у «ворожій діяльності проти УРСР, співпраці з німецько-фашистськими окупантами» та засуджений до ув’язнення.

«шахтинська справа»

«лисенківщина»

«розстріляне відродження»

«ждановщина»

до їх відбудови підключались заводи і фабрики, колгоспи і радгоспи,

батьки школярів, вчителі, влаштовувались суботник та недільники тощо;

на відбудову шкіл коштів направлялося більше, ніж на утримання

збройних сил чи відбудову сільського господарства;

 школи в УРСР під час війни зазнали незначних руйнувань

на відбудову шкіл направлялись кошти, отримані з-за кордону

переселенні українців західних областей до центральних і східних областей УРСР.

репресіях проти священиків Української греко-католицької церкви.

придушенні збройної боротьби підпілля ОУН і загонів УПА.

уніфікації всіх сфер життя відповідно до норм, утверджених у СРСР.

повоєнною хвилею колективізації

радянізацією західних областей України

повоєнним голодом

збройною боротьбою ОУН-УПА

М. Приймаченко

А. Горська

К. Білокур

Т. Яблонська

відродженням традицій «українізації» 1920-х рр.

створенням творчих літературно-мистецьких об’єднань

послабленням партійного керівництва і контролю

проведенням кампанії проти «низькопоклонства перед Заходом»

«Коли ми показуємо визначного діяча минулого, святкуємо ювілеї, пов’язані з його іменем, завжди необхідно наголошувати на зв’язку минулого з дійсністю, вказувати на роль парти і шов. Сталіна...»

«Редакція “Вітчизни” не поставила в центрі своєї уваги висвітлення в журналі провідних тем сучасності і насамперед — перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні і героїчної боротьби радянських людей за виконання сталінської п’ятирічки...»

«На Україні завдання наукової розробки історії українського народу покладено на Інститут історії України Академії наук УРСР. Проте... Інститут не розробив і не видав науково витриманої, марксистсько-ленінської історії України...»

«Особи, які відстоюють принципи формальної генетики, неспроможні зрозуміти геніальної вказівки Леніна про те, що “пізнання людини не є... пряма лінія, а крива лінія, що безмежно наближується до ряду кіл, до спіралі...”»

1

2

3

4