Леонід Глібов

5 вересня 1827 року

5 березня 1827 року

5 жовтня 1827 року

5 січня 1827 року

О. Пушкіну

М. Гоголю

І. Котляревському

І. Карпенку-Карому

Два Осли

Дві Щуки

Цап

Лисичка

Автор

Щука

Шкапа

Два Цапи

«Як не мудрують, а правди ніде Кінців не можна поховати …».

Зображення суду (його несправедливість і залежність від панівних класів ) над Щукою, яка здійснювала різноманітну шкоду в ставку його жителям і отримала вирок повернутися знову в річку.

Засудження дій судочинства, їхня легковажніст , безглуздість , а через образ Лисиці — підступності, хитрості, хабарництва.

Судді зобов’язані діяти відповідно до законодавства, а не підтримувати зацікавлену особу (Лисицю). Глібов засуджує хабарництво, несправедливість, лицемірство.

На Щуку хтось бомагу в суд подав,

Що буцім би вона такеє виробляла

У ставку ніхто життя не мав:

Того заїла в смерть, другого обідрала

Гуртом до суду притаскали,

Хоча чуби й мокренькі стали

Як не мудруй, а правди ніде діти.

Кінців не можна поховать...

Лисиця

Осел

Шкапа

Козел

Невідомо

Лисиця

Карасі

Козел

Розруйнувала греблю

вкусила людину за палець

Ображала мешканців ставка і не давала їм жити

Крала карасів

Повісити на вербі.

Ув’язнити на один рік

Зварити з неї юшку

Утопити

Кинути у річку

Спалити живою на вогнищі

Повісити на вербі

Підвісити на вербі

Сорока

Шкапа

Осли

Козел

слухати кенарку

доглядати за квітами

читати книги

співати пісні