Леся Українка

Інверсія;

антитеза;

паралелізм;

анафора.

«Що сльози там, де навіть крові мало!»;

«Не жаль мені життя, а жаль тії людини, що у мені живе»;

«…У нас, на Україні, перш усього треба здобути собі інтелігенцію, вернути нації її “мозок”;

«Орлині крила чуєм за плечима.

Самі ж кайданами прикуті до землі».

Той, що греблі рве ;

Той, що в скалі сидить;

Килина;

Перелесник;

Мавка.

Національної пасивності та зрадництва

Нерозділеного кохання

Кріпосницького поневолення

Ролі поета в суспільстві

Батьків та дітей

Стала дружиною Степана, який присягнув на вірність московському цареві

Поїхала в Москву шукати нареченого

Туди переїхав жити її батько

Поїхала навчатися

З кріпачкою

З королевою на троні

З татаркою, що сидить в неволі

З полонянкою

Матері Оксани

Матері Степана

Оксані

Служниці в будинку Степана

Оксана

Степан

Іван Перебійний

Батько Степана

З іржавою шаблею і піхвами

Із сонцем і хмарою

Із місяцем і зорею

із рушницею і кулею

Бо в нього не вистачає часу

Не хоче, щоб Оксана знала, що він спілкується із земляками

Бо боїться, що його звинуватять у недостатній відданості цареві

Не бажає нічого чути про Україну

Повністю задоволений, бо користується пошаною

Намагається догодити своїх господарям, щоб швидше повернутися додому

Вважає, що їх разом з Оксаною доля "скарала чужиною"

Байдуже несе службу, не виказуючи ні перед ким жодних почуттів

Степана звинуватили в зраді і заарештували

Оксана тяжко захворіла і померла

Степан за вірну службу одержав дозвіл повернутися в Україну

Оксана залишила Степана і повернулася в Україну