Леся Українка "Давня казка"

у лісі

посеред міста

в саду

в гаю

на кобзі

на сопілці

на мандоліні

на бандурі

дав пораду

написав серенаду

підбадьорив перед боєм

надихнув на творчість

не був впевненим у своєму таланті

не бажав втратити свободу творчості

гордував

думав,що його забуде народ

бадьорий настрій

розвагу і пораду

наснагу до праці

надію на краще

лицарю

війську

королеві

Бертольдові

свою хусточку

квітку з рожі

власну рукавичку

пахучий бузок

героєм

нічим не примітною людиною

людиною Божою

славним поетом

нещасним калікою

Франції

Італії

Англії

Україні

вигаданій країні

якійсь країні

народові стало легше жити

більше уваги приділялося бідним

Бертольдо розпочав велике будівництво

життя простого люду стало нестерпним

Бертольдо став ще багатшим

Бертольд виїхав з рідного краю

Бертольда вбили повстанці

Бертольд жив щасливо до старості разом із сином та внуками

оспівується любов до рідного краю

стверджується, що український народ завжди любив і шанував рідне слово

поетеса засуджує своїх сучасників, які лише тужать над недолею рідного краю, але нічого не роблять для поліпшення його становища

показана роль митця у долі народу