Ліна Костенко Кольорові миші

"В цьому році зима не вдягала білої свити"

"Пошукала, поплакала... Що ж робити?"

"Ти куди ж розігналась?"

"Нащо крилатим грунт під ногами?"

у старому глечику

у материній скрині

у подушці, на якій лежав Павлусь

у здохлому хортові

мрії, руху, крилатості

гордості, зверхності

самотності, байдужості

сили, морської стихії

Хто горя не бачив, той щастя не знає.

Щастя знає, кого шукає.

Як щастя буде, доля сама прийде.

Щастя без розуму -- торбина дірява.