Література українського романтизму

стильова хвиля модернізму, визначальною рисою якої є подолання розриву між дійсністю та ідеалом, завдяки могутній силі особистості (надособистість)

художній напрям у літературі й мистецтві, визначальною рисою якого був інтерес до національної культури і фольклору, тяга до минулого; ідеалізація особистості, гострий розлад між ідеалом і гнітючою реальністю

ідейно-художній напрям в європейській літературі другої половини XVIIIст., якому властиве звернення до переживань і почуттів прочтих людей. до їхнього внутрішнього світу.

літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ.

незадоволення реальним життям, розкриття внутрішнього світу людини

змалювання побуту та звичаїв простих людей, акцент на їхній моральній вищості над панами

дуже часто смерть героя від стихійного лиха, хвороби, нещасного випадку

герой пов'язує свою долю з долею народу, бореться за національну незалежність

особливо тісний зв'язок із фольклором

І.Котляревський

В.Забіла

М.Петренко

Є. Гребінка

М.Гоголь

В.Забіла

М.Петренко

П.Гулак-Артемовський

Є.Гребінка

"Небо"

"Тарас Бульба"

"Соловей"

"Човен"

Сумує він, - аж ось реве,

Аж гуде, і хвиля утікає!..

Аж гульк!.. з води Дівчинонька пливе,

І косу зчісує, і брівками моргає!...

І грає, і піниться синєє море.

Хтось човен на море пустив,

Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі,

Од берега геть покотив.

Далеко за хмари, подальше од світу,

Шукать собі долі, на горе привіту,

І ласки у зірок, у сонця просить,

У світлі їх яснім все горе втопить.

А я бідний, безталанний,

Без пари, без хати:

Не досталось мені в світі

Весело співати.

історичний роман

історична повість

пригодницька повість

соціально-психологічний роман

Тараса Бульби

Остапа

Андрія

Янкеля

Андрія

Остапа

Тараса Бульбу

Янкеля

"Хай же знають вони всі, що означає в нашій землі товариство! Бо коли вже так станеться, що нам доведеться вмерти , то ніхто ж так не здолає вмерти, як ми, ніхто" - Остап

"Поріднитися душею, а не по крові, може тільки людина" - Тарас Бульба

"Дякую Богові, що довелося мені вмертина ваших очах, товариство! Хай же після нас живуть іще кращі, ніж ми, і хай красується ... козацька земля" - Кукубенко

"Здається мені, що помираю доброю смертю: семеро зарубав, дев'ятьох списом проткнув, потоптав конем чимало, а вже не пригадаю, скільки кулею поклав" - Балабан

татарку

красуню-польку

Січ

Юзю

Балабан, курінний отаман

козак Охрім Гуска

козак Мусій Шило

єврей Янкель