Літературна гра №2 «Лови помилку» за казкою Оскара Вайлда «Хлопчик-Зірка»

Хлопчик-Зірка був ніби зачарований своєю красою й знущався над тими, хто був слабкий і хворий.

Коли Хлопчик-Зірка гострою тростинкою виколов очі кротові, кидав камінням у прокаженого, його товариші плакали, бо в них були добрі серця.

Хлопчик-Зірка вважав себе сином Дроворуба, а не жебрачки, тому зрікся своєї матері й прогнав її.

Хлопчик-Зірка був жорстоким до своєї матері, і за це зло поніс покарання. Його обличчя було як у жаби, а його тіло було в лусці, як у гадюки.

Хлопчик-Зірка просив пробачення в Божих створінь, і продовжував долати свій шлях через ліс, шукаючи жебрачку.

Ніде Хлопчик-Зірка нічого не чув про жебрачку, яка була його матір’ю, хоча він п'ять років мандрував світом.

Старий чоловік зі злим обличчям купив Хлопчика-Зірку за три золотих монети.

Хлопчик-Зірка зглянувся над прокаженим і віддав йому монету з білого золота.

Монету із жовтого золота Хлопчик-Зірка знайшов у печері за деревом.

Хлопчик-Зірка пішов до лісу і весь день шукав монету з червоного золота, але ніде не міг її знайти. Увечері маленький Заєць зглянувся над ним і приніс йому монету.

Хлопчик-Зірка побіг і, ставши на коліна, поцілував рани на ногах своєї матері й окропив їх сльозами.

Хлопчик-Зірка керував містом над річкою справедливо й милосердно, злого Чаклуна вигнав, Дроворубові та його дружині послав багато подарунків, а їхніх дітей всіляко вшановував. Він не терпів, коли хтось грубо ставився до звірів чи птахів, навчав любові, доброті й милосердю, бідним давав хліб та одяг, і всюди тоді панували мир і достаток.