Логіка екзамен (4)

а) закон тотожності;

б) закон несуперечності;

в) закон виключеного третього;

г) закон достатньої підстави. 

а) закон тотожності;

б) закон несуперечності;

в) закон виключеного третього;

г) закон достатньої підстави.

а) закон тотожності;

б) закон несуперечності;

в) закон виключеного третього;

г) закон достатньої підстави.

а) використання законів;

б) пошук фактів;

в) посилання на авторитетні видання;

г) посилання на принципи відповідної науки. 

а) логіка;

б) суперечність;

в) достатня підстава;

г) тотожність.

а) необхідних;

б) ненеобхідних; 

в) індуктивних; 

г) умовиводів за аналогією. 

а) умовиводи логіки предикатів;

б) умовиводи логіки висловлювань; 

в) умовиводи індуктивної логіки;

г) умовиводи монотонної логіки. 

а) умовному; 

б) умовно-категоричному; 

в) умовно-розділовому;

г) розділово-категоричному. 

а) ((А┴В) /\ ⌜А)) → В;

б) А → В;

в) А /\ ⌜А; 

г) А \/ ⌜А. 

а) Усі S є Р; отже, жодне S не є не-Р; 

б) Деякі S є Р; отже, деякі Р є S; 

в) Усі S є Р; отже, жодне не-Р не є S; 

г) Усі S є Р; отже, жодне S не є Р. 

а) умовиводи логіки висловлювань і логіки предикатів;

б) індуктивні умовиводи, дедуктивні умовиводи та умовиводи за аналогією;

в) дилема, трилема, полілема;

г) нічого із вище названого. 

а) Р;

б) М;

в) S;

г) О. 

а) загальностверджувальне, загальнозаперечне і частковозаперечне висловлювання; 

б) загальнозаперечне, загальностверджувальне і частковостверджувальне висловлювання; 

в) частковостверджувальне, частковозаперечне і загальностверджувальне висловлювання; 

г) загальностверджувальне, загальнозаперечне і частковостверджувальне висловлювання. 

а) суб’єкта, предиката, зв’язки;

 б) змісту й обсягу; 

в) засновку, висновку і правил виведення; 

г) тези, аргументів і демонстрації. 

а) перша; 

б) друга; 

в) третя;

г) четверта. 

а) першій;

б) другій;

в) третій)

 г) четвертій. 

а) першій;

б) другій;

в) третій)

г) четвертій.

а) загальностверджувальний;

б) загальнозаперечний; 

в) частковостверджувальний; 

; г) частковозаперечний. 

а) АІІ;

б) ЕАЕ;

в) EIO;

г) AEE.

а) зроблено на підставі двох засновків;

б) зроблено на підставі двох і більше засновків;

в) зроблено на підставі одного засновку;

г) зробити неможливо. 

а) Усі S є Р; 15 отже, жодне S не є не-Р;

б) Деякі S є Р; отже, деякі Р є S; 

в) Усі S є Р; отже, жодне не-Р не є S;

г) Усі S є Р; отже, жодне S не є Р. 

а) скорочений силогізм, в якому опущено один із засновків або висновок як такі, що є очевидними; 

б) складний силогізм, який складається з двох і більше простих силогізмів, які утворюють логічно зв’язне міркування;

в) різновид умовиводів логіки висловлювань; 

 г) проста конструктивна дилема.

а) скорочений силогізм, в якому опущено один із засновків або висновок як такі, що є очевидними; 

б) складний силогізм, який складається з двох і більше простих силогізмів, які утворюють логічно зв’язне міркування; 

в) різновид умовиводів логіки висловлювань;

) проста конструктивна дилема. 

а) скорочений силогізм, в якому опущено один із засновків або висновок як такі, що є очевидними; 

б) складний силогізм, який складається з двох і більше простих силогізмів, які утворюють логічно зв’язне міркування;

в) різновид умовиводів логіки висловлювань;

г) скорочений силогізм, в якому обидва засновки є ентимемами. 1

а) необхідний; 

б) імовірнісний;

в) хибний;

г) абсурдний. 

а) строгу і нестрогу;

б) логічну і нелогічну; 

в) вербальну і невербальну;

г) повну і неповну. 

а) наукова;

б) статистична;

в) популярна;

г) математична. 

а) метод залишків;

б) метод супровідних змін;

в) метод єдиної схожості; 

г) метод єдиної відмінності. 

а) дедуктивні умовиводи; 

б) індуктивні умовиводи;

в) умовиводи за аналогією;

г) ентинеми. 

а) нестрогий;

б) строгий;

в) хибний;

г) дедуктивний. 

а) хибна підстава;

б) не випливає;

в) після цього, отже, внаслідок цього;

г) тавтологія. 

а) встановлювати якомога більше спільних ознак у предметів, що порівнюються;

; б) чіткіше слідувати законам логіки;

в) намагатися аналогію замінити на дедукцію; 

г) намагатися аналогію замінити на індукцію.

а) хибна підстава;

б) не випливає;

в) поспішне узагальнення; 

г) тавтологія.

а) вибірка;

б) множина; 

в) популяція;

г) модель. 

а) умовивід, в якому відбувається рух думки від загального до одиничного;

б) умовивід, в якому відбувається рух думки від одиничного до загального; 

в) умовивід, в якому відбувається рух думки від одиничного до одиничного, від часткового до часткового, від загального до загального; 

г) скорочений силогізм, в якому опущено один із засновків або висновок як такі, що є очевидними. 

а) метод висунення гіпотез;

б) скорочений силогізм; 

в) полісилогізм;

 г) умовивід за аналогією.

а) форма мислення;

б) логічний закон;

в) логічна операція;

г) логічне правило.

а) суб’єкта, предиката, зв’язки; 

б) засновку, висновку, правил виведення;

в) тези, аргументів, демонстрації;

г) індукції, дедукції, аналогії. 

а) поняття;

б) висловлювання; 

в) умовивід; 

г) аналогія.

а) аргумент; 

б) демонстрація;

в) теза; 

г) аксіома. 

а) апагогічне доведення;

б) пряме доведення;

в) розділове доведення;

г) доведення шляхом «зведення до абсурду».

а) аксіома;

б) теорема;

в) факт;

г) дефініція. 

а) теза потребує обґрунтування на істинність;

б) теза не повинна бути внутрішньосуперечливою;

в) теза має бути незмінною в процесі доведення;

г) теза не повинна бути самоочевидною.

а) «аргумент до людини»;

 б) помилка «хибної підстави»; 

в) помилка «замкненого кола»;

г) помилка «поспішного доведення».

а) аргумент є хибним;

б) ((А \/ В) /\ ⌜А)) → В;

в) «не випливає»;

г) «хибна підстава».

а) два суперечливих висловлювання, кожне з яких можна обґрунтувати як істинне; 

б) внутрішньо суперечливе висловлювання; 

в) теза, яка не потребує доведення, але потребує спростування;

г) свідомо зроблена логічна помилка. 

а) несвідомо зроблена логічна помилка; 

б) абсурдне висловлювання;

 в) висловлювання, яке суперечить звичним (буденним) уявленням людей;

г) істинне висловлювання в традиційній логіці. 

а) «Лисий»;

 б) «Купа»; 

в) парадокс множини всіх множин;

г) «Ахілл і черепаха». 

а) антиномії;

б) апорії;

в) софізму;

г) паралогізму. 

а) логічна помилка, яка виникає у процесі тривалих міркувань;

 б) внутрішньо суперечливе висловлювання;

в) думка, що різко розходиться зі звичайним, загальноприйнятим, суперечить (як видається) здоровому глузду; 

г) твердження, що не потребує логічного доведення. 

а) «аргумент до людини»; 

б) «аргумент до публіки»; 

в) «не випливає»;

г) помилка «замкненого кола».

а) евристика;

б) еристика;

в) діалектика;

г) риторика.

а) диспуту;

б) колоквіуму;

в) дискусії;

г) полеміки. 

а) полеміка;

б) дискусія; 

в) дебати;

г) сварка. 

а) усні й письмові;

б) конструктивні й деструктивні;

в) публічні й непублічні;

г) пізнавальні, ділові, ігрові. 

а) тотожності;

б) несуперечності;

в) виключеного третього; 

г) достатньої підстави. 

а) стратегія;

б) тактика;

в) маніпуляції;

г) симуляція. 

а) аргумент до сили;

б) аргумент до жалю;

в) ефект раптовості;

г) образливі жести. 

а) аргумент до марнославства;

б) упереджена й необ’єктивна інтерпретація аргументів суперника;

в) заперечування усіх тез і аргументів, що висловлює супротивник;

г) односторонній добір фактів. 

а) ефект раптовості;

б) слово наприкінці дискусії;

в) спотворення смислу понять; 

 г) спростування аргументів суперника його власною зброєю.

а) ситуація, коли суперник вже визнав свою неправоту, а його далі продовжують за це ганити;

б) образи;

в) погрози; 

г) використання хибних аргументів у процесі доведення власної позиції.

а) аргумент до авторитету;

б) дотепність; 

в) критика тези;

г) аргумент до людини. 

а) аргумент до маси;

б) критика аргументів;

в) спростування тези;

г) критика 

демонстації. 

а) аргумент до жалю; 

б) аргумент до маси;

в) аргумент до людини; 

г) красномовство.

а) заперечення усього сказаного опонентом;

б) «кращий захист – це наступ»;

в) аргумент до авторитету; 

г) підміна тези за неможливості доведення власної думки. 

 а) речення;

б) судження; 

в) висловлювання;

г) мовленнєвий акт. 

а) локуція; 

б) іллокуція;

в) перлокуція; 

г) емоційність. 

а) контексту вимовляння; 

б) способу вимовляння; 

 в) плану вимовляння;

г) «можливого світу». 

а) логіка дії; 

б) логіка вибору і прийняття рішення; 

в) логічна прагматика; 

а; г) логіка розв’язання 

головоломок.

а) сумнів, вчинок, поведінку;

б) закон, правило, припис; 

в) мету, метод, результат; 

г) поняття, 

висловлювання, умовивід. 

а) тези, аргументів, демонстрації;

б) об’єкта переваги, суб’єкта переваги, характеру переваги;

в) мети, 

методів, результатів;

г) ідеї, методу і висновку. 

а) кросворди;

б) ребуси;

в) загадки; 

г) анаграми.

а) поведінка; 

б) мета;

в) вчинок; 

г) об’єкт дії. 

а) необхідні й достатні; 

б) сприятливі й несприятливі;

в) прості і складні;

г) послідовні й непослідовні. 

а) навчальна 

задача;

б) рівняння;

в) головоломка; 

г) математична тотожність. 

а) невмотивованість;

б) інтуїція; 

в) обґрунтованість;

г) посилання на авторитет. 

а) менеджмент; 

б) маркетинг; 

в) політика;

г) демагогія. 

а) П. Ґрайс;

б) Я. Хінтікка;

в) Дж. Ліч; 

г) М. Попович. 

а) максими кількості;

б) максими відношення; 

в) максими способу;

г) максими якості. 

а) кооперації;

б) етикету; 

в) ввічливості;

г) логічності. 

а) еристика;

б) евристика; 

в) теорія ігор;

г) теорія штучного інтелекту. 

а) метод ключових питань;

б) метод сценаріїв;

в) метод «мозкової атаки»;

г) метод Дельфі.

а) нульова сума; 

б) альтернатива; 

 в) нормальна форма гри;

г) мінімакс. 

а) незначна роль керівника;

б) авторитаризм керівника; 

в) ймовірність виникнення конфліктних ситуацій;

г) мала ефективність.

а) метод ключових питань;

б) метод сценаріїв; 

в) метод інверсії;

г) метод «мозкової атаки».

а) метод «конференції ідей»; 

б) метод Дельфі;

в) метод «чорної дошки»;

г) метод інверсії