М. Коцюбинський «Intermezzo»

неоромантизм

імпресіонізм

експресіонізм

реалізм

незнайомець

учитель

лікар

письменник

перепочинок

свобода

втеча

мрія

сонце

голос зозулі

тиша

жайворонки

спокою

боротьби

вічності

натхнення

лисицю

лелеку

людину

любов

зозулине "ку-ку"

вогняний напій сонця

дорогоцінна тиша

три вівчарки

зав'язкою

розв'язкою

кульмінацією

епілогом

рішенням залишитися в селі

погіршенням стану митця після розмови з чоловіком

зціленням ліричного героя

майбутніми відвідинами кононівських полів

Музично обдарованим.

Ліриком.

Сонцепоклонником.

 Романтиком.

Художнє відображення волелюбності трудового народу.

Проникнення у внутрішній світ людини

Викриття справжньої суті лібералізму.

Роль і місце поета в суспільному житті.

Людське горе” і „зозуля”.

„Моя утома” і „сонце”.

„Залізна рука міста” і „жайворонки”.

„Звичайний мужик” і „вівчарки”.

про інтелігента, який відчуває тимчасову втому від напруженості просвітницької роботи на ниві культурного розвитку

про людину, яку втомило місто з усією складністю і багатогранністю його проблем і яка прагне заспокоєння, усамітнення в кононівських степах

ро громадського діяча, який хоч і відчуває втому, але постійно думає про різні політичні форми боротьби за соціальну справедливість

про митця, який відчуває емоційне виснаження після тривалої, але плідної праці.

приїзду друзів

зустрічі з людським горем

залишитися самотнім

захворіти

«…я не можу розминутись з людиною»

«…ніколи перше не почував я так ясно зв’язку із землею»

«сонце! Я тобі вдячний»

«…йду поміж люди».

Жайворонки

Залізна рука города

Зозуля

Ниви в червні

біографічний нарис

 психологічна новела

автобіографічна повість

драматична поема

Людське горе

Людину

Революцію

Залізну руку города