М. Вороний "Євшан-зілля"

легенду

переказ

літописне оповіданння

у Києві, в неволі

у Чернігові, в неволі

у чужій землі, в неволі

Святослав, князь-переможець,

Взяв його під час походу...

Мономах, князь Володимир,

Взяв його під час походу...

худоба

дорогі речі

полонені

за розум

за вроду

за слухняність

і безпечно, і вигідно

і погано, й дуже бідно

то весело, то спокійно

Рідний степ став забувати

Князя Мономаха

Рідним батьком називати

Край чужий, чужі звичаї

Як за рідні уважати

половецького хана

ханського сина

Володимира Мономаха

гудець знав декілька мов

тільки гудець знав дорогу у світ хрещений

тільки він умів словом та піснею торкнутися людської душі

дав йому понюхати євшан-зілля

заспівав йому рідних пісень

зворушливо розповів йому про рідного батька

про невмирущість кохання

про славетні походи

про любов батьків до дітей

пісню про кохання

пісню про землю половецьку

пісню, що мати співала над його колискою

передав йому його дитячі речі, аби він згадав своє дитинство

дав понюхати євшан-зілля, аби той відчув запах степу, запах рідної землі

розказав йому казку, під яку той засинав у дитинстві

ханський син згадав і батьківщин, й свого батька і повернувся додому

він зненавидів і прогнав гудця, який розкрив йому таємницю

він відмовився повернутися додому

чарівне зілля, що може повернути людині втрачену пам'ять

символ рідного краю, батьківщини

символ повернення втраченої історичної пам'яті народу про батьківщину

полин

перекотиполе

звіробій

Там, де пустка замість серця,

Порятунку вже не буде!..

Воля, воленька кохана!

Рідні шатра, рідні люди...

Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати,

Ніж в землі чужій, ворожій

В славі й шані пробувати!

Де ж того євшану взяти,

Того зілля-привороту,

Що на певний шлях направить, —

Шлях у край свій повороту?!

прихід гудця до сина половецького хана

половчанин згадав рідну землю і прагне тепер повернутися на батьківщину

гудець із ханським сином повертаються в рідний край

оповіданням

повістю

поемою