Мохи

здійснення фотосинтезу.

закріплення рослини в ґрунті.

статевого розмноження.

відкладання поживних речовин.

корені

ризоїди

спорофіт.

гаметофіт.

колосок.

заросток.

квітка

архегоній

антеридій

спорангій

лише І

лише ІІ

обидва правильні

немає правильних

плаун

зозулин льон

щитник чоловічий

сфагнум

маршанція

сальвінія

життєва форма "чагарничок"

органи прикріплення ризоїди

складні листки

гаметофіт переважає над спорофітом

стрижнева коренева система

Мохи різноманітні за будовою (одноклітинні та багатоклі­тинні), своїми розмірами (мікроскопічні та макроскопічні), за­барвленням хлоропластів (жовті або коричневі, червоні, зеле­ні), середовищем існування (моря та прісні водойми, суходоли).

Більшість мохів вростають у достат­ньо зволожених місцях. 

Мохи — це рослини, які не мають коренів та не здатні ефективно регулювати вміст води в тілі, тому багато їх ви­дів мають здатність висихати і швидко відновлювати СВОЮ ЖИТТЄ­ДІЯЛЬНІСТЬ після зволоження.

Мохи — це рослини, які поверхню стовбурів дерев рясніше вкривають із північного боку, куди потрапляє менше променів сонця і яка менше висихає.

Статеве покоління утворює ста­теві органи, в яких формуються чоловічі та жіночі статеві органи

Нестатеве покоління утворює спори, якими здійснюється неста­теве розмноження.

Органи, у яких утворюються спори, назива­ють спорангіями

Мохи не мають коренів, їхнє тіло — пластинка або пагін, у дея­ких випадках із ризоїдами

Розмножуються і поширюються мохи спорами

Будова мохів не забезпечує ефективної регуляції вмісту води в тілі.

У мохів основним фотосинтезуючим поколінням є статеве

Будова мохів забезпечує ефективну регуляції вмісту води в тілі

Не­статеве покоління представлене спорогоном, який живиться за рахунок жіночої рослини статевого покоління