Мова

На день виїзду загін налічув усього тридцятеро вояків

3000 ЗИМ на вівтар відгуло 3000 весн у прірву спливло

Де-не-де лежали на землі дерева велетні під третій поборні віком або розколені громом

Гніватися - це несправедливо

Ярослав мудрий наказав спорудити величний храм софію Київську

Посмертного життя не хочу я собі

Паляниця хлібові сестриця

Ні хитрий ні лукавий ні везучий не зможе обійти своєї долі

Простори нашої землі більш як наполовину вкриті лісами

Не будь тією людиною що дороги щетиною

Небо над головою прозорий кришталь

На копійку покупки на гривню крику

Ніч пішла під ранок на небі світало із яру військо виступало

Шелестить тихенько берізка край вікна

У небі синьо-синьо а на душі тихо тихо

На білих вікнах змерзли міражі

Одні тільки бажання творити добрі діла і зосталися при мені на все життя

До Чернівців столиці мого краю ведуть шляхи крізь букові ліси

Обставина присудок означення означення підмет

Обставина присудок означення підмет

Обставина присудок означення додаток підмет

Між осик білих по траві стежки навхрес переплутались

Повітря дрижало від громи блискавиць

Тим часом трапилась несподівана подія

Незважаючи на люд зими весна переможе

Ми квапимося щоб осягнути більше можливого

як постелиш так і виспишся

Она небосхилі білі хмари хвилі купаються

Душей сама хотіла тим болем лихом об землю ударити

Рідна мова народу мого вічна душа

Усюди і на вулицях і круг стадіону і обабіч дороги росли молоді липи клени каштани

Ліси поля озера усе радіє весні

Голос духа чути скрізь по курних хатах мужицьких поверсатах ремісницьких по місцях недолі сліз

Вогнище то згасло то знову спалахувало яскравим полум'ям

Усе зберегла моя пам'ять тій ноші зоряні ті ясні дні

Над тією дібровою стояла ніби дуже ясна місячна ніч або ясний вечір

Наша література спроможна творити прекрасне значне довговічне

Усе здавалось прекрасним і простим вітер хвилі і сонце над нами

Надруссю Дніпром і сулою в задумі шепочуть Гаї

Тече вода в синє море та не витікає

Та встав Тарас та встав тарасів син

Річка віталіку та Лесь у прозорі серпанок а дахи вулиці волого блищали

Нині його вулиці і сквери прикрашає чимало різних видів дерев та кущів і сам Київ нагадує величезний розкішний ботанічний сад

Це напрочуд гарне дерево стало його символом

Мало знайдеться міст у всьому світі які б могли зрівнятися своїми зеленими шатами і стародавнім і вічно юним Києвом

У садку чорніють розлоги старі дикі груші

Небо облягли важкі свинцеві хмари

Здалеку бачу маленьку мамину постать біля воріт

Але недолюблюю холодні листопадові

Хоча й чорневі мають свої принади

Тоді як мріється про щось не буденне

Як рибалка я повинен бути людиною уважною завбачливою

Жайвір сіє проміння як умілий сіяч з-під крила

І знову степ як щедрі вулик і сяє золото хлібів