Звертання та вставні слова

називає того, до кого звертаються

виражає ставлення мовця до висловлюваного

називає того, хто виконує дію

У називному

у будь-якому

У кличному

Нене, рідний краю, любий татусю.

Молодий козаче, біла хато, писанко яскрава.

Земле рідна, любистку, червона калино.

Ясні зорі тихі води то земля твоя мій сину.

Світ пахучий сонячний зелений палахкоче мерехтить в очах.

Вечір наступав тихий та рожевий.

Зійди, нічко, тихо, сховай усе лихо.

Мир і любов, Україно неси, сяй для планети, як сонце краси.

Хліб-сіль тобі світе, на гордім-нелукавім рушнику вкраїнськім.

Біла хато, писанко яскрава! Хто тебе таку намалював?

Стара, похила батьківська хатино, завжди для тебе я − мала дитина.

Україно молюся за мову, за божественну мову твою...

називає того, до кого ми звертаємося.

виражає ставлення мовця до висловлюваного.

називає того, хто виконує дію.

Махали клени стомлено руками та світ на жаль збагнути їх не міг.

Збоку в просі обізвалась куріпка на її голос відгукнулося ще два птахи.

Татарське зілля використовується в народі здавна.

До словечка, до слов′ятка притулися, може, так хоч мови рідної навчишся.

Ох, які ж, мабуть оповідання слухатиме ця осіння ніч!

Кажуть болі минають з часом, перемелеться, пройде все.

Звичайно, що людині все служити повинне, і дерева певна річ.

І, здається, з лісу вийшов Лісовик, став, заслухавсь, стрепенувсь і знову зник.

За свідченням літописців, місто Біла Церква було засноване 1032 року.

Мабуть, звичайно, на мою думку.

Здається, очевидно, на жаль.

За словами Шевченка, на думку мовознавців, гадаю.

Кажуть, мудрість приходить з роками.

Я не гірший за інших, на щастя, і за інших не кращий,на жаль.

І ось нарешті вершина.