Однорідні члени речення

 Щасливо, радісно весільно квітує нива молода.

Сила, та розум – краса людини.

Тягнуться до сонця і квіти, і трави, і віти кучеряві.

У нашому саду ростуть такі дерева – яблуні, груші, сливи.

Скрізь червоно: на небі, і на узгір’ях, і на горі.

Любив дід гарну бесіду і добре слово.

 Тече вода в синє море, та не витікає.

Раділи верби і тополі…

Працею людина сильна і красива (О. Гончар)

З добра й любові приходить щастя (А. Мойсеєнко)

Шукаю вже не щастя а поради (В. Грінчак)

Ми маємо право на сум і любов (В. Симоненко)

Стерня не завжди золота, але колюча для всіх і завжди (В. Слапчук)

Маки там не цвітуть, а горять (В. Василашко)

Свіжа зелень розгойдалась, розгулялась, поплила (М. Рильський)

Не тіло , а душа є людиною (Г. Сковорода)

члени речення, що становлять його граматичну основу

усі члени речення, крім головних

члени речення, які відповідають на одне й те саме питання та відносяться до одного й того самого члена речення

слова, що називають того, до кого звертаються

У хаті в Мелани було як у віночку: тіняво, зелено, чисто.

Верби й верболози сіро-зеленим туманом котились по луці.

Від Батьківщини – і клич, і звага, і рання сила, й доля пізня...

Молода сила тремтить і пориває з кожної жилки стебла.

Мене весь час то палило, то морозило.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині.

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Над травою височіли безладно розкидані черешні, яблуні, груші.

Буди вже, ясне сонце, комашину, дерева, трави – все.

У прозорій імлі спалахували миготливі вогники: червоні, блакитні, зелені.

Тобі, народне слово, у славі й цвіті сам Бог велів перемагати й жити!

Усюди: і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги – росли молоді осокори.

Дзвенять сади й гаї, поля й ліси.

Тут були яскраві барви.

Ми хоч бідні, але працьовиті.

Під човном клекотіло, шуміло, вирувало.

А маки процвітають білим, і сивим, і червоним квітом.

Ці гори стоять одвiку i стоятимуть довiку.

У моїм саду ростуть дуби, ялини, груші.

Молоде орля вище й далі орла літає.

Знову настали теплі, лагідні, задумливі дні. 

Сонце вже схилилося на захід і не пекло. 

 В один день затопило ліси, сінокоси, городи.

Дніпр клекоче, стогне, плаче, гриву сірую трясе.

 Ліси й садки укрились запашним цвітом.

Учні виконували завдання координатора швидко, весело, моторно.

Сонце росло, палало і тихо спускалося додолу.

Бачу руки твої, моя мамо, твою ласку я чую, рідненька.