Однорідні члени речення

усі члени речення, крім головних

члени речення, які відповідають на одне й те питання та відносяться до одного й того самого члена речення

члени речення, що становлять граматичну основу

слова, що називають того, до кого звертаються

Умостився Морозенко на столітнім дубі.

По дорозі торохтить зима на возі.

Сніговик Морквяний ніс вгору віника підніс.

Стали білі всі доріжки, вулиці, дахи, сади.

Свіжа зелень розгойдалась, розгулялась, поплила.

Стерня не завжди золота, але колюча для всіх і завжди.

Маки там не цвітуть, а горять.

Не тіло, а душа є людиною.

кома і тире

кома

двокрапка

тире

З добра й любові приходить щастя.

Шукаю вже не щастя а поради.

Працею людина сильна і красива.

Ми маємо право на сум і тепло.

Перед самою хатою росли червоні, рожеві, білі маки.

Вірний приятель – то найбільший скарб.

Зоря на небі рожева уже почала займатись.

Я люблю години праці.

Мені наснились доли та ліси, поля веселі та вітри незримі.

Тягнуться до сонця і квіти, і трави.

Місяць світить та не гріє.

На клумбі росли чорнобривці, лілії, троянди.

Луки, гори і сади вкрилися зеленню.

Червоніло на небі, на узгір’ях і на горі.

І будинки і дороги, і ліси видніються навкруги.

У лісі росли ялини, дуби і берези.

На травах миготіла самоцвітами роса.

Залитий сонцем степ одразу принишк.

Над нивами, лугами та долинами велика хмара йшла.

На городі дозріли перші огірочки.

Ніч була хоч зоряна, та темна.

В серце бери, і навік пам’ятай щемну красу Батьківщини;

Я так люблю жагуче літо, і даль, і сонячну блакить;

Рідний дім і вишні в цвіту пригадалися мені.

В’ється стежка і ховається в гаю.

Дощик похмурнів, омив деревам листя.

У густому лісі спали дуби, берези.

Заграв, заспівав Дніпро.

Земля дихала настояними травми і квітами.

Вода гуготіла і гурчала струмками.

Радіє і небо і земля.

Мороз хапав і тримав зубами калюжі.