Однорідні члени речення

Над широкими сіножатями, над зеленими ярами встав легесенький туман. (І. Нечуй-Левицький)

Праця чоловіка годує, а лінь марнує. (Народне прислів'я)

Блакитними очами дивляться мені в очі весна й небо (За Є. Гуцалом)

Можна вибрати друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати. (В. Симоненко)

Ні спека, ні бурі, ні морози - ніщо не вб'є любов мою живу. (В. Сосюра)

На городі красувалися достиглі овочі: капуста, морква, буряки.

Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка - усе це наша пам'ять. (А. Шиян)

Над водою, над гаєм - все мовчить.

У нашому саду ростуть і яблуні, і груші, і сливи.

У похід вирушили учні початкової школи та старшокласники.

Цвіте малина, смородина, аґрус, квасоля.

Лисиця тихесенько пробігла під ялинку, потім повернула і сховалася в норі.

До нашого часу збереглася система ходів і казематів.

Високий дуб шанобливо схилив своє листя перед нами, закрив від вітру, заспівав сумну пісню.

Зацвіли діброви, долини, луги і сади.

Темно на небі, на узгір'ях, на горі.

А там живуть тритони, жаби, риби...

Сама біжиш, через смуток перескакуєш, батіжком по пилюці цвьохаєш, за суницею збочуєш, топчеш горох при дорозі (Ігор Калинець)

Він і річку скує, і на кожну гілочку по сто дзвоників навішає (Ігор Калинець)

Розумну річ приємно й слухати (Народна мудрість)

Надходить ніч і мряка. (М. Вінграновський)

Колись серед упирів знайшлося таке кволе, малесеньке й слабосиле упиреня (Емма Андієвська)

Книжки мешкають у книгарнях, у бібліотеках, на книжкових полицях осель (Зоряна Живка)

Устав туман удосвіта, запряг сиві воли та й почумакував у Крим по сіль (Ігор Калинець)

А надворі поміж лопухів щось чхало, бурмотіло, кашляло, хихикало і бігало. (М. Слабошпицький)

А десь через дощі, вітри і зливи лелека міряє доріженьку знайому (Галина Кирпа).

Білка струсить жовту глицю, сонну бруньку сколихне (Ліна Костенко)

У всі довколишні міста, села й хутірці полетіли телеграми (Зірка Мензатюк)

ВІд лихого поли вріж та тікай. (Народна мудрість)

А йшлося вже до вечора, спека трохи спала, сонце хилилося на захід. (Захаріус Топеліус)

Його колеса добре знали й асфальт, і кам'янисті гірські шляхи, адже бігав він з далекого села на Коломиї (Зірка Мензатюк).

Він узяв із багаття палаючу гілкку й підніс її до квітучого куща. (Євген Шморгун)