Однорідні члени речення

Люди зразу підхопили чутку – і полетіла вона стрілою від хати до хати (Панас Мирний).

Щовесни каштан розцвітав ніжно-рожевими квітками (Остап Вишня).

Місяць дивиться на дівчину і не то хмуриться, не то посміхається їй (М. Стельмах).

Одяне ліс весняні шати, найперші квіти одцвітуть (М. Луків).

На річці, в лісі, на полі – усюди німа тиша (Панас Мирний). 

Густа, медова теплота високі налила жита (М. Рильський).

Як тішать нас озера, гори, квіти, роса, і теплий грім, і шепіт віт (М. Зеров).

Вміла мати брови дати, карі оченята... (Т. Шевченко)

Досі бринить мені в душі його солодкий, рівний, тихий голос (І. Франко).

З-за обрію вставало вранішнє сонце і радісно вітало зелену землю (Ю. Збанацький).

Він знову бачив Марічку, її миле обличчя, її просту і щиру ласкавість, чув її голос, її співанки (М. Коцюбинський).

Синява морська зникла за сипучими барханами, за молочаями та будяками.

Над озером пахучим, золотавим дзеленькає маленькая бджола ( Б.-І. Антонич).

Пахло травою, квітами, деревами, болотами, дощем (В. Дрозд).

Радіють молодій обнові берези, клени, явори (Л. Дмитренко).

Тече вода в синє море, та не витікає (Т. Шевченко).

підметами

присудками

означеннями

додатками

Над озером пахучим, золотавим дзеленькає маленькая бджола ( Б.-І. Антонич).

Обгороджуй себе не парканом, а приятелями (Народна творчість).

Дніпр клекоче, стогне, плаче, гриву сірую трясе (А. Метлинський).

Синіли води, гори і долини (П. Перебийніс).

голос

духа

чути

скрізь

Рідні місця знайомі хатки садки доріжки все миготить у очах.

Столи стільці дошка шафи меблі в нашому класі новенькі.

Дід розмовляв із кіньми, телятами травами старою грушею і дубом усім живим.

Землею України течуть ріки Дніпро Дунай Дністер.

Усі весну люблять і люди і пташки і дерева і комашки і ніжна травиця.

І ліс і тіні і зоряна ніч усе було урочисто прекрасним.

Люблю свій край удень і вночі вранці і ввечері.

І даль і гай і темні кручі відбились в лагідній воді.

У слові є все: злагода, спокій, надія (П. Загребельний).

Дзвенять сади й гаї, поля й ліси (С. Малильо).

Вічно будуть у світі, і відданість, і віра, і любов (С. Тельнюк).

Подарувала щедра доля вербу, калину і тополю (Л. Коваленко).

підметами

присудками

додатками

обставинами