Однорідні члени речення

Рідна мамо моя як багато дала ти мені в житті.

Дивовижний незбагненний світ відкривався перед молодими.

Катерина Пилипівна так звали нашу бабусю знала багато народних пісень.

Батько либонь ще вчора розпочав малювати портрет дідуся

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Тягнуться до сонця і квітки, і трави, віти кучеряві, гори голубі.

З берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Понад морями пролягають тіні.

Умостився Морозенко на столітнім дубі.

Стали білі всі доріжки вулиці дахи сади.

По дорозі торохтить зима на возі.

З добра й любові приходить щастя.

Працею людина сильна і красива.

Шукаю вже не щастя а поради.

Ми маємо право на сум і любов.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Понад полями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів.

Я йду вздовж узлісся і насолоджуюся цією казковою красою. 

На галявині, в лісі, в полі - всюди чується гомін птахів.

Зима встановлює свої закони й правила.

присудки

обставини

означення

Усе міняється, оновлюється, рветься.

Я вірю в краще майбутнє мого народу.

Ті горбочки, лани і ліси для мене повні добра і краси.

Читання книг - це труд і творчість.

Вишні й сливи лізуть з гілок у віконце.

Січень віє навкруги, навіває скрізь сніги.

Над кручею, за садом, на горі розквітли яблуні.

Весна розсипала по луках білі, блакитні, жовті квіти.

Осінній вітер одгуляв, і затих.

Я шукаю чистих серцем а не гострих на язик.

І барвінком і рястом квітчає весна землю.

Ніч іде в гаї, в долини, трави нахиля.

Перед самою хатою росли червоні, рожеві, білі маки.

Вірний приятель – то найбільший скарб;

Зоря на небі рожева уже почала займатись;

Луки, гори, пишні сади принишкли.

Червоно на небі, на узгір’ях і на горі.

І будинки і дороги, і ліси видно навкруги.

Це місто любило легенди, жило ними.

Розплелись, розсипались вересневі дні.

Клумбу прикрашали троянди, гладіолуси, жоржини.

Є в наших лісах водяний звір.

Сонце росло, палало й тихо спускалося додолу.

Ліси й садки вкрилися цвітом запашним.

Студенти виконували завдання керівника швидко, весело, моторно.

Бачу руки твої, моя мамо, твою ласку я чую, рідненька!