Однорідні члени речення

Прийшла зима - і все заснуло навкруги.

Лісове озеро покрилося тонкою кригою.

Сніг падає на мерзлу землю, дерева й кущі.

У холодному небі виблискували зорі.

У  цехових майстернях часів середньовіччя виготовлялися пергамент

Поміж замком і ставом розкинулося передмістя.

Наймилішою для людини є рідна мова.

Ми чуєм трав зелений крик.

Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.

Вода при березі починала каламутитись і жовкнути.

І трава, й людина скоряються рухові великого безмір'я.

Сила та розум - краса людини.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

У містах та селах все свідчило про наближення великого свята.

Усі домашні незгоди вранішня мряка тепла кава усе це стало таким дріб'язковим там на Майдані.

Небо було глибоке бездонне залите густою темінню.

яке вказує на ознаку предмета

яке вжито в переносному значенні

яке вказує на час або місце дії

із загальним значенням щодо пере­лічуваних однорідних членів речення

Усі українські музичні інструменти поділяються на ударні, духові та струнні.

І гніт, і неволя, і кров усе зникне навіки.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, і зелені луги, й солов’їні гаї.

Річка свічадо своє розгорнула і красувалась, цвіла, усміхалась.

Ми маємо право на сум і тепло.

Працею людина сильна й красива.

Шануй батька й матір своїх.

Шукаю вже не щастя а поради.

Осінь стояла напрочуд погожа й тепла.

Я люблю і вітер і сніг.

Степові волошки дивляться на нас із трави і манять до себе.

Налетів сильний та холодний вітер і зірвав останні листочки.

Треба полити гарбузи, кавуни, огірки й помідори.

А від тата знову пахло хмарами, небом і трохи втомою.

До нас прилітають снігурі, синички й дятел.

Вітер в гаї нагинає лозу й тополю.

Є в нас сила, і правда, і воля.

І шумить і шепче, і тривожить зрадливий дощ .

Серед долини зеленіють густі , та високі верби.

Добро і зло, правда, і кривда часто крокують поряд.

Вишні, черешні, сливи усе росло в саду.

І все поволі зникає небо,море, скелі.

Кактуси бувають маленькі, великі, круглі й стовбуристі

Люблю твій шум і шепіт серед поля і серцем чую силу.

У нашому саду була розкішна флора жоржини, любисток, айстри.

Усі весну щиро люблять і люди, і пташки, і дерева, і комашки.

Усе докупи злилося материна любов, піклування батька, дитячі забавки, радощі і горе.

На вершечку гори, на видолинках скрізь панувала тиша.