Однорідні члени речення

Прийшла весна - і все ожило навкруги.

Дощ падає на мерзлу землю, дерева й кущі.

У холодному небі виблискували зорі. 

Лісове озеро покрилося тонкою кригою.

Братик і сестричка завжди всміхаються.  

Це місто любило легенди, жило ними.

Розплелись, розсипались березневі дні.

Є в наших лісах цікавий звір.  

Степ якусь хвилину стояв нерухомо, мовчки.

Лагідно світить сонце, голубіє небо.

Полохливий звір пригинає вуха.

Зашелестіли збуджені листочки.

Під самою хатою росли червоні та рожеві бегонії.

Весна цвіла, співала ніжним цвітом.

Сміялися весело дівчинка й хлопчик.

Двоярусний будинок було видно з усіх околиць міста.  

 Ліси й садки укрились запашним цвітом.

Учні виконували завдання координатора швидко, весело, моторно.

Сонце росло, палало і тихо спускалося додолу.

Бачу руки твої, моя мамо, твою ласку я чую, рідненька. 

Звучала пісня вільно, гордо.

Учися чистоти і простоти.

Реве та стогне Дніпр широкий.

Поспішай не язиком, а ділом.

Знову настали теплі, лагідні, задумливі дні. 

Сонце вже схилилося на захід і не пекло. 

 В один день затопило ліси, сінокоси, городи.

Дніпр клекоче, стогне, плаче, гриву сірую трясе.

А маки процвітають білим, і сивим, і червоним квітом.

Ці гори стоять одвiку i стоятимуть довiку.

У моїм саду ростуть дуби, ялини, груші.

Молоде орля вище й далі орла літає.

Ми чуєм трав зелений шелест.

 Поміж замком і ставом розкинулося неймовірне місто.

Наймилішою для людини є рідна пісня.

Я так люблю природу.

Дзвенять сади й гаї, поля й ліси.

Тут були яскраві барви.

Ми хоч бідні, але працьовиті.

Під човном клекотіло, шуміло, вирувало.

поширеними

ускладненими

неускладненими

окличними