Однорідні члени речення

Прийшла зима - і все заснуло навкруги.

Лісове озеро покрилося тонкою кригою.

Сніг падає на мерзлу землю, дерева й кущі.

У холодному небі виблискували зорі. 

Києво-Печерська лавра – святиня України.

Парк прикрашають статуї.

Почувся знадвору чийсь тихий голос

Широкою, вкритою туманом долиною верталися додому.

У  цехових майстернях часів середньовіччя виготовлялися пергамент

Поміж замком і ставом розкинулося передмістя.

Наймилішою для людини є рідна мова.

Ми чуєм трав зелений крик.

Гучний дзвінок у коридорі провіс велику перерву.

Над монастирем повільно сходить сонце.

Дмитро Білоус виступає як поет, перекладач, критик.

Ліс задзвенів пташиними голосами.

Ліс якусь хвилину стояв нерухомо, мовчки.

Лагідно світить сонце, голубіє небо.

Зашепотіли збуджені листочки.

Полохливий заєць пригинає вуха.

Узимку калина вабить нас червоними гронами.

Білий сніг весело порипує під ногами.

Ялинами й соснами милуюся взимку.

Кущі глоду на галявині  вкрилися пухнастим снігом.

Тягнуться до сонця і квітки, і трави.

3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Понад морями пролягають тіні.

Бігли назустріч хлопчик та дівчинка.

Весна цвіла, співала ніжним цвітом.

Під самою хатою росли червоні та рожеві троянди.

Двоярусний білий собор було видно з усіх околиць міста. 

Сонце росло, палало і тихо спускалося додолу.

Тут були і авіатори, і танкісти, і артилеристи.

Ми чуєм трав зелений крик, дощів задумані рефрени.

Голубі, сині, фіолетові, рожеві пасма снувались над горами.   

Знову потекли теплі, лагідні, задумливі дні. 

В один день затопило ліси, сінокоси, городи.

Сидить батько кінець стола, на руки схилився.

Сонце вже схилилося на захід і не пекло. 

Це місто любило легенди, жило ними.

Розплелись, розсипались вересневі дні.

Мама й тато завжди всміхаються.  

Є в наших лісах водяний звір.  

Сонце росло, палало і тихо спускалося додолу.

Ліси й садки укрились цвітом запашним

Студенти виконували завдання керівника швидко, весело, моторно.

Бачу руки твої, моя мамо, твою ласку я чую, рідненька.

яке вказує па ознаку предмета

яке вжито в переносному значенні

яке вказує на час або місце дії

із загальним значенням щодо пере­лічуваних однорідних членів речення

Дуб шанували за довголіття міцність.

Веселі клоуни вистрелювали із хлопавок кружальцями різнобарвного конфеті.

Тишу наповнювали різні звуки

Невичерпна уява  народу є джерелом багатьох  витворів.

Осінь стояла напрочуд погожа й тепла.

Степові волошки дивляться на нас із трави, похитують своїми голівками і манять до себе.

Я люблю і вітер і сніг.

Налетів сильний та холодний вітер і зірвав останні листочки. 

Усі українські музичні інструменти поділяються на ударні, духові та струнні.

І гніт, і неволя, і кров усе зникне навіки.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, і зелені луги, й солов’їні гаї.

Річка свічадо своє розгорнула і красувалась, цвіла, усміхалась.

Високі береги зеленувата вода лози усе було залите гарячим сонцем.

І срібні сурми журавлів сльота і ранки голубі все заплелося в тій дорозі

 І море і озеро і широкий степ все було залите гарячим маревом.

Усе тимчасове інструкції слова і гроші.

Полювати на дрібних тварин злітаються хижі птахи: орли, сови, яструби.

Діти кинулись один перед одним рвати чудові квіти – рожеві гвоздички, лілові дзвіночки.

Сплять тополі, верби, й берези.

Все зникло – і місто, і гори, і поле, і гай.

Щасливо радісно квітує нива молода.

Сила, та розум – краса людини.

Тягнуться до сонця і квіти, і трави, і віти кучеряві.

У нашому саду ростуть такі дерева – яблуні, груші, сливи.

Раділи і садок і поле, і долина.

Будинки, сади, сніги - усе мліє в теплі сонця.

Світить та не гріє сонце золоте.

У лісі не було нічого, ні ягід, ні грибів, ні черешень.

Народні прислів’я розповідають про правду, і кривду, добро, і зло.

Травень прикрасив білим цвітом усі дерева, вишні, груші, яблуні, сливи.

День, вечір, ніч, ранок - усе стало білим.

А тим часом місяць пливе оглядати і небо і зорі, і землю, і море.

Усі квіти тягнуться до сонця, маки, ромашки, волошки.

І доріжки і стежини – усе замело снігом.

І над водою і над гаєм все мовчить

Тому-то всі такі ніжні до мене: і батько, і мати, і дід.

Скрізь червоно: на небі, і на узгір’ях, і на горі

Любив дід гарну бесіду, і добре слово

Тече вода в синє море та не витікає

Раділи верби, і тополі…

Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу, і  залишають свої сліди.

Усі, вовки, білки, зайці — бігають по снігу і  залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу і мимоволі залишають свої сліди.

Усі - вовки, білки, зайці: бігають по снігу і залишають свої сліди.