Однорідні члени речення. Узагальнювальне слово при однорідних членах речення

Птахи приносять користь і радість.

Дерева тут одягнуті глицею і не пропускають холодного вітру.

Повернулися до рідних місць білі лебеді, лелеки, чаплі.

Знов настала прозора, барвиста осінь.

Ось вода вийшла з берегів, затопила луки, загрожує поселенням.

Сині тумани вкривають поля, сади, луки, й ліси

Спить і ліс, і очерет.

Павутиння обснувало верби й тополі стіжки й тини

Вісниками весни в Україні вважалися ластівки, лелеки, лебеді.

Усе навкруги сміється: луки, гай, ріка.

В Україні ростуть такі лікарські рослини: звіробій, горицвіт, м'ята, деревій.

І родина, і школа, і мисливці повинні піклуватись про охорону нашої чарівної природи.

Будь чуйним і чуйним до всіх і до неньки, і до батька, і до дідуся з бабусею.

І небо, і море, красу світову усе бачить поет у широкім роздоллі.

Доброта, чуйність, вихованість усі ці риси прикрашають людину.

Земля України, і небо, і люди усе мені рідне

Тут рідне все навколо бузковий кущ, паркан, старий хлівець.

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю і дитинство, й розлука , й твоя материнська любов.

Мені рідне усе і люди , і небо. і земля України.

Рідні місця, знайомі хатки, садки, доріжки усе те будить в серці одраду.

Усі посідали а Ігор усе стояв.

У хатинку на ялинку поспішали гості всі павучки бджілки та оси.

Тепер галявина пустинна як і все навколо.

Більш за все в світі я люблю музику.

Велика галявина поросла лісовим зіллям папороттю конвалією деревієм.

Пагорби трави кущики усе оповите туманом.

До віночка вплітають різні квіти ромашки волошки незабудки чорнобривці.

І на столі і на полицях скрізь були папери.

Мама вимила весь посуд: тарілки, виделки, горнятка.

На пероні вокзалу були: чоловіки, жінки, діти.

Усе всміхалося Ганнусі і небо й квіти, й дерева

Рідний дім, вишні у цвіту, журлива річка і запашний луг - усе це пов'язано з образом матері.