Однорідні члени речення, вставні слова, звертання.

У густому лісі посплітали віти дуби, берези й осики.

В’ється стежка по долині, журавлі летять у даль.

Душа цвіте від тепла.

 Велика галявина поросла лісовим зіллям: папороттю, конвалією, деревієм.

  До віночка вплітають різні квіти – ромашки, волошки, незабудки.

  Пагорбки, трави, кущики – усе оповите туманом.

 Намалюй, зимова нічко, білосніжні сни.

Настали осінні, тихі та смутні дні.

Хтось, може, винен перед ними.

орудного відмінка

 родового відмінка

кличного відмінка

 Благослови мене рідна земле як мати в дорогу.

Горнусь до тебе, Україно.

Спасибі, земле, за твої щедроти!

 звертаємось до мовця

виражаємо ставлення до висловленого

поєднуємо слова в реченні

Напевно всім доводилося спостерігати за красою ранкового неба.

На місці собору за словами літописців було сільське поселення.

Погода за вікном говорить, що настала глибока холодна осінь

 Звертання та вставні слова ніколи не є членами речення.

звертання до відсутніх людей, до предметів і явищ називають риторичними.

 Звертання та вставні слова виступають тільки підметом і присудком у реченні.

Діти, будьте обережні на дорозі!

 Будь ласка, будьте обережні!

Діти, будьте обережні, будь ласка!

 На світанні жінки збирали цілюще зілля ромашку, звіробій, полин.

 Трави, квіти, листя на деревах усе вкрите краплями роси.

 Тис ягідний, ялиця, смерека такі дерева ростуть у Карпатах.