Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова. Повторення

Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!

Рушив пароплав покірний волі капітана.

Певно руїну та буря зробила?

Його репліки і пропозиції були якраз до речі.

У північ, може, в південь, на світанні ми пригорнемося до рідної землі, і будуть люди цілувати в шані поранені солоні шинелі.

Правда, дими враз щезли, зате біля сахарні роїлась купа людей і чорніли підводи.

У всякому ділі є свої майстри і своє, так би мовити, натхнення.

Раз ласуни, як водиться у них, поснідать добре захотіли.

Парубок спершу, мабуть, чи й не прийняв її за ту польову царівну...

Відповідь він надіслав лише сьогодні, на жаль.

На мене хтось-то набрехав (бодай би той добра не знав!), що я хабарики лупила.

Там, кажуть, з гір усю країну видно.

Під хатою заночуєм, сину мій Іване!

Плачте, діти козацькії, така ваша доля!

Брати мої, діти! Дайте мені порадоньку, що будем робити?

Зв,...

..., зв.

..., зв, зв, ...

Усе, чим я щасливий і багатий, я мушу рідним словом оспівати.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

На берегах Дніпра крутих, весь помережений садами, стоїть у сяйві днів нових наш рідний Київ перед нами.

«Роби добро, — мені казала мати, — і чисту совість не віддай за шмати!».

Хай милі друзі, вам щастить у дружбі вірній , у праці мирній.

Хай милі, друзі, вам щастить, у дружбі вірній у праці мирній.

Хай, милі друзі вам щастить у дружбі вірній, у праці мирній.

Хай, милі друзі, вам щастить у дружбі вірній ,у праці мирній.

Рідна мамо моя як багато дала ти мені в житті.

Дивовижний незбагненний світ відкривався перед молодими.

Катерина Пилипівна так звали нашу бабусю знала багато народних пісень.

Батько либонь ще вчора розпочав малювати портрет дідуся

Умостився Морозенко на столітнім дубі.

Стали білі всі доріжки вулиці дахи сади.

По дорозі торохтить зима на возі.

З добра й любові приходить щастя.

Працею людина сильна і красива.

Шукаю вже не щастя а поради.

Ми маємо право на сум і любов.

Осінній вітер одгуляв, і затих.

Я шукаю чистих серцем а не гострих на язик.

І барвінком і рястом квітчає весна землю.

Ніч іде в гаї, в долини, трави нахиля.

Луки, гори, пишні сади принишкли.

Червоно на небі, на узгір’ях і на горі.

І будинки і дороги, і ліси видно навкруги.