Ольга Кобилянська "Вальс меланхолійний"

Марта

Ганна

Софія

лірична героїня

Англія

Італія

Америка

Франція

Софія

Ганна

Марта

навчитися грати на фортепіано

бути матір’ю

розумітися на малярстві

стати вчителькою

Марта

Ганна

Софія

моя любове

співмешканко

сестро

жінко

Марті

Софії

Ганні

Ганни

Софії

Марти

франзуцька, німецька

латинська, англійська

англійська, французька

грецька, українська

Ганна про Марту

Марта про Софію

Софія про Ганну

Ганна про Софію 

Софія Ганну

Ганна Софію

Марта Софію

Софія Марту 

піаністка

художниця

мати

сестра

танго

вальс

мініатюра

рапсодія

Ганна

Софія

Марта

нестача коштів

приватні уроки

смерть матері

одруження вуйка

дізналася про смерть матері

вуйко одружився

почула жалісний зойк струни

поламався резонатор

Відень

Берлін

Вроцлав

Рим

музика

співмешканки

безробіття

вуйко

на початку авторка знайоить читачів із Мартою

Марта і Ганна – молоді жінки. Вони талановиті, освічені, цілеспрямовані

Символом краси й високих душевних поривань стала музика

Оповідь ведеться від імені Софії

належить до витончених, аристократичних натур; приваблива, але часто примхлива й неврівноважена

вродлива, і біля неї завжди багато чоловіків, однак вона не бачить свого майбутнього в родинному колі

закохавшись у молодого університетського викладача, знайшла з ним своє щастя

має м’який і поступливий характер, наділена глибокою здатністю до співпереживання

«говорила дуже лагідно; лице змарніле з великими смутними очима»

«мала двадцять і кілька років, була знімчена полька»

бачить своє щастя в коханні й родинному житті

планує стати вчителькою, готується до іспиту

заробляє, даючи лекції музики

«оглядала кімнати, роздумувала щось і питала, чи мешкання тепле, бо вона не зносить студені»

висока, горда, холодна, роздразнена до крайності

не лише навчається, а й самотужки заробляє на життя – викладає англійську мову

«Лише ми одні піддержуємо красу в житті, ми, артисти, вибрана горстка суспільності»

«Ви збудили в мені симпатію, про яку, мабуть, і не снили, хоч знаю вас лише з видження, бачила вас під час викладів науки гармонії»

«З тебе буде прегарна мати»

«Повзаю й корюся до сьогоднішньої днини, й належу до тих тисячок, що родяться на те, щоб без нагороди гинути!»

«Не можу слухати меланхолійної музики»

«Я не маю чоловіка. Батько мого хлопця остався там, де був. Не могли погодитися в способі життя, і коли не хотів мене зрозуміти, я покинула його»

«Можу цілу душу віддати резонаторові. І я віддаю її йому! Коли сяду до нього, находжу рівновагу свого духу…»

«Фортеп’ян «музики» забрала я до себе, і на нім грає мій син»