Орфей і Еврідіка

1. На півночі, у гористій Фракії, жив колись знаменитий … Орфей

2. Він надто ласкаво ставився до Орфея і саме йому — першому з людей —

   подарував кіфару.

3. Однак бог шлюбу Гіменей спершу не схотів прийти на їхнє весілля.

   Смолоскип його не розгорявся, хоч як ним махали, а тільки чадив їдким

   димом. Це віщувало

Померла Еврідіка

5. Там, де темніє провалля Тенару, став Орфей сміливо спускатися все нижче

   і нижче, аж до темноводої річки …, що оперізує царство мертвих,

   відокремлюючи його від усього живого.

Живих людей Харон ніколи не брав, та, погодився перевезти Орфея

7.Та не було в голосі могутнього Аїда звичної

8.Благаю вас жахливою безоднею Хаосу і мертвою тишею вашого царства,

   благаю—

9.Невже вона насправді мертва? У відчаї Орфей, забувши Аїдову засторогу

10.Тепер, далеко від людей, Орфей грав на лірі, співав про кохану Еврідіку,

     розмовляв із квітами і деревами.

11.То безсмертні боги, розгнівані страшним злочином, перетворили їх

     навічно в

12. А кіфара співця з волі богів засяяла незгасно на небі — темної ночі

     високо вгорі яскраво палає сузір’я