Основи дизайну

У традиційному дизайні основними засобами є:

– характер поверхні певного об’єкта, зумовлений його внутрішньою будовою, структурою, об’єктивними фізичними властивостями (дерево, метал, скло, тканина тощо). Текстура стосується як візуальних, так і тактильних властивостей об’єкта і найчастіше позначає матеріал, з якого виготовлено певний об’єкт.

– це фігура, що створюється рухом точки і характеризується напрямком, розміром та їх змінами. Лінії створюють обриси та форми. Вони також використовуються для створення перспективи, а домінантні лінії створюють відчуття єдності композиції. Крім того, лінії можуть поєднуватись для створення текстури, густини чи об’єму.

– це зовнішні обриси, вигляд, контур об’єкта. Форми бувають природні, геометричні та абстрактні. Три базових геометричних фігури – це коло, прямокутник (квадрат) та трикутник

– властивість тіл викликати певне зорове відчуття відповідно до спектрального складу та інтенсивності видимого випромінювання, яке ними відбивається чи поглинається. Основні параметри кольору – тон, насиченість та ясність. Тон визначається спектральним складом світла, насиченість – кількістю сірого тону, а ясність – яскравістю.

– це з’єднання різних частин (елементів) у єдине ціле творіння відповідно до певної ідеї. Елементи художнього твору повинні перебувати у гармонійній єдності. Гармонія – співмірність всіх частин цілого.

– таке розташування об’єктів, за якого вони розміщуються майже дзеркально відносно центральної осі художнього твору (у нашому випадку веб-сторінки). Симетричні композиції характеризуються статичністю, стійкістю, ліва і права частина зображення є врівноваженими. Порушення симетрії створює відчуття неспокою, динаміки, складності.

– наука, яка вивчає робочі процеси з метою створення оптимальних умов праці, що сприяє підвищенню її продуктивності, а також забезпечує необхідні умови та зберігає сили, здоров’я та працездатність людини. Близьким до цього поняття є юзабіліті - зручність користування певним ресурсом.

Виділяється кілька підходів до дизайну, що може пристосовуватись до різних розмірів вікна: це

– різка відмінність елементів композиції, наприклад, протиставлення темного і світлого, високого та низького, легкого та важкого, тонкого та товстого, ліній та плям.