Основи наукового пізнання 1 рівень
Природу пізнання, закономірності пізнавальної діяльності людини, її пізнавальні можливості та здібності вивчає:
Сукупність конкретно-історичних когнітивних і ціннісних засобів пізнання, що визнані науковим співтовариством і забезпечують реалізацію наукової діяльності-це:
Міждисциплінарна концепція самоорганізації складних систем у процесі їх еволюції-це:
Системність науки реалізується становленням та розвитком її як окремого:
Узагальнений опис даних спостереження та експерименту у вигляді безлічі фактів і феноменологічних законів-це:
Форма наукового пізнання, яка відображає зв'язки і закономірності дійсності та спрямована на її перетворення, а також поєднує істинне знання про дійсність та суб'єктивну мету її перетворення-це:
Система достовірного, об’єктивного, доведеного, перевіреного практикою, знання сутнісних характеристик певного фрагменту реальності-це:
Логічно-системний опис властивостей, відносин і законів певної множини ідеальних об'єктів-це:
Форма і засіб наукового пізнання, за допомогою яких формується один із можливих варіантів вирішення проблеми, істинність якої ще не встановлена і не доведена-це:
Форма та засіб наукового пізнання, яка є способом розуміння, пояснення, тлумачення основної ідеї теорії, це науково обґрунтоване і в основному доведене вираження основного змісту теорії-це:
Аксіологія-це теорія:
Синергетика як теорія, досліджує системи складні, а саме:
Назвіть хронологічні рамки періоду розвитку некласичної філософії:
Науку кінця ХХ – початку ХХІ ст. називають:
Започаткований французьким філософом О. Контом, філософський напрям, що об`єднав ті течії, школи, концепції, які у розв`язанні філософських проблем надавали перевагу не абстрактно-метафізичним підходам, а науковим засобам або «позитивному» знанню-це:
Виокремлюють два типи класифікації знання:
Поняття науки містить три складові:
Провідний елемент наукового простору, впорядкована в просторі й часі знаково-символічна система вираження пізнавальної діяльності людини-це:
Фрагмент (частина) будь-якої реальності (природної, соціальної, суб’єктивної, розумової, душевної та ін.), який не збігається у цей момент з інтелектом, що пізнає, та на який спрямована пізнавальна активність-це:
Основне завдання наукового пізнання-це відкриття:
Елементи, що складають основу наукового знання, що відбивають об'єктивні властивості речей і процесів-це:
Фундаментальне знання з соціальногуманітарних наук та природничих математичних наук, філософські принципи і підстави, етичні, економічні та екологічні регулятиви і обмеження, оцінювання соціального і практичного характеру-це:
Інтуїтивне пояснення явища без проміжної аргументації, без усвідомлення всієї сутності зв’язків, на базі яких робиться висновок-це:
Система усталеного, організовано впорядковано достовірного знання, апробованого практикою-це:
Загальнонаукові методи дослідження поділяють:
Основним здобутком схоластики, яка оформилася у ІХ–ХІІ ст., є:
Метод наукового пізнання, в якому різні елементи з’єднуються не механічно, а узагальнюючо-аналітично виділених у відповідності до вивчення особливостей об’єкта-це:
Метод наукового пізнання, коли є рух нашого мислення від загального до часткового, окремого-це:
Метод наукового пізнання, коли на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне-це:
Метод мисленого відволікання частини властивостей, зв’язків, відношень об’єкта пізнання, з метою його спрощення і виділення найістотніших і найсуттєвіших ознак-це:
Особливий пізнавальний прийом, при допомозі якого вивчені властивості одних об’єктів переносяться на інші-це:
Некласична наука характеризується:
На емпіричному рівні пізнання дослідник орієнтується на:
На теоретичному рівні пізнання дослідник орієнтується на:
Постнекласична наука характеризується такою рисою, як:
Появу класичного природознавства, коли усі наукові досягнення вбудовувались в загальну галієвсько-ньютонівську картину світу, знаменувала:
До дисциплінарної організації та диференціації науки призвела:
Об’єктом якої науки стають «людинорозмірні» комплекси, невід’ємним компонентом яких є людина?:
Складні, складноорганізовані системи, надскладні системи, що спроможні до самоорганізації досліджує:
Форма мислення, в якій відбиваються істотні ознаки одноелементного класу чи класу однорідних предметів-це:
Форма мислення, в якій що-небудь стверджується чи заперечується про предмети, їхні властивості чи відносини-це:
Форма мислення, за допомогою якої з одного чи декількох суджень, названих посилками, за визначеними правилами виходить висновок-це:
Уявне встановлення подібності чи відмінності предметів за істотними чи неістотними ознаками-це:
Уявне розчленовування предметів на їхні складові частини, уявне виділення в них ознак-це:
Логічна операція, в результаті якої відбувається перехід від поняття з вужчим обсягом (видового) до поняття з ширшим обсягом (родового) шляхом збіднення його змісту, тобто вилучення специфічних для вихідного поняття видових ознак-це:
Виведення одного знання з іншого, істинність якого була раніше встановлена і перевірена людською практикою-це:
Міркування, аргумент, який спирається на розум і логіку-це:
Наукове дослідження починається з:
Найбільш розвиненою формою наукового пізнання є:
Структурно методологія наукового пізнання містить два змістовно відмінні елементи:
Сукупність будь-яких елементів, одиниць, частин, об’єднувальних за спеціальною ознакою, призначенням-це:
Емпіричний метод порівняння – це пізнавальна операція:
Методи наукового пізнання за ступенем загальності і сфери дії поділяють на три основні групи:
У структурі загальнонаукових методів можна виділити такі три рівні:
До методів емпіричного дослідження відносять:
До методів теоретичного пізнання відносять:
Емпіричний метод опису – це пізнавальна операція:
Назвіть структурні елементи теорії:
Принцип – це:
Сукупність дії багатьох законів; система істотних, необхідних загальних зв'язків, кожна з яких складає окремий закон – це:
Метод теоретичного дослідження та побудови наукової теорії, за яким деякі її твердження беруть як вихідні аксіоми, а всі інші положення виводять з них шляхом міркування за певними логічними правилами-це:
Метод наукового дослідження, який полягає у висуванні гіпотез про причини досліджуваних явищ та переході від знання загальних закономірностей до окремого його прояву-це:
Елемент, що конституює науку, і водночас основна її цінність-це:
Методика – це фіксована сукупність прийомів:
Пізнання законів розвитку природи і суспільства, їх вплив на предмети та явища, їх властивості та відношення, що виконується за допомогою логічного та абстрактного мислення-це мета:
Напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що всі знання ґрунтуються на досвіді. Протистоїть раціоналізму та містицизму-це:
Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома
