Основні стилі мистецтва

особливості притаманні манері одягатись, дотримання певних правил поведінки у суспільстві;

естетична категорія, що відображає відносно стійку спільність основних ознак творчості,властивими певному колу митців.Сукупність характерних ознак, особливостей, властивих чому-небудь;

особлива манера художника, композитора, поета, письменника зображати навколишній світ;

Ренесанс

Класицизм

Античність

художня система оформлення конструкцій, зокрема верхівок колон-капітелей;

фундамент;

грецький орнамент;

Класичний;

Романський;

Візантійський;

ікона;

іконостас;

алтар;

Класичний;

Візантійський;

Романський;

Античність;

Ренесанс;

Готика;

декоративна художня композиція на вікнах чи дверях (образотворча чи орнаментальна) з кольорового скла або з іншого прозорого матеріалу;

живопис на вологій штукатурці, одна з технік настінного малярства;

зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток, шпону та інших матеріалів;

Класицизм

Бароко

Ренесанс (Відродження)

Рококо

Бароко

Готика

стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку XVI століття — кінця XVIII століття.Характерною рисою є пишність, парадність, яскравість кольорів, контрастність, екстравагантність орнаменту, асиметрія конструкцій;

(фр. - декоративна раковина, черепашка, рокайль) - стиль у мистецтві, що виник у Франції в першій половині XVIII сторіччя. Головною ідеєю доби було слово «примха» (каприз). У мистецтві визначається легкими, нервовими, ніжними та химерними формами;

Назву стилю використовували у негативному контексті;

Могутній культурний стиль у межах XIV — початку XVII ст., в ході якого відбулося подолання духовної диктатури і деспотії церкви. Виникла нова культура, звернена до земних справ, прагнення людей до щасливого життя. Повернення до ідеалів Античності;

стиль і напрям у літературі та мистецтві, які ставили метою правдиве відтворення дійсності в її типових рисах;

стиль у літературі й мистецтві, що виник наприкінці 18 століття у Німеччині, Великій Британії й Франції, поширився на початку 19 століття в Російській імперії, Польщі й Австрії, а з середини 19 століття охопив інші країни Європи, а також Північної та Південної Америки.Заглиблення у внутрішній світ людини,людина як суб’єкт, неповторна індивідуальність,почуття та переживання;

напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в культурі XVI ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.), орієнтувався на античні зразки;

Реалізм;

Романтизм;

Бароко

художній напрям, який передбачає відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини;

художній напрям, який передбачає   намагання відтворити шляхетні, витончені особисті враження та спостереження мінливих миттєвих відчуттів і переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла;

художній напрям, який передбачає правдиве,історично достовірне, об'єктивне і всебічне відображення дійсності специфічними засобами художньої творчості;