П. Куліш. "Чорна рада"

засновник нової української літератури

автор правопису

перекладач Біблії

професійний літературний критик

член Кирило-Мефодіївського товариства

член Покутської трійці

Про війну під проводом Б. Хмельницького 1648 — 1654 рр.;

про складні часи після смерті Б. Хмельницького, обрання нового гетьмана

про раду Хмельницького з Барабашем і зраду Барабаша

 про трагічні для України наслідки поразки шведської армії під Полтавою.

початок козаччини

Хмельниччина

Руїна

Коліївщина

«…був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатились за десятилітню війну з ляхами… доскочив собі незчисленного скарбу, та після війни й сів хутором коло Києва»

«грошей носив повні кишені. Що ж робив із тими грішми? Викупав невільників із неволі; допомагав козакам лікувати їх рани; його сутність визначає дух, а не шлунок»

«Жвавий був козак. Як було пустить Хмельницький по Польщi загони, то вже нiхто дальше його не пробереться; i говорять було козаки: “О, далеко ..... досягає!”»

«Був він син паволоцького пана, по прізвищу Чепурного, учився в Київський братській школі і вже сам вийшов. Як же піднялись козаки з гетьманом Остряницею, то він устряв до козацького війська, бо гарячий був чоловік…»

політичний авантюрист і безчесна людина, яка давно втратила елементарну гідність і вдається до лукавства;

не терпить людей, які продалися шляхтичам "за лакомство нещасне" й злигалися з поневолювачами народу;

його мужність і хоробрість вражають навіть старих козаків: "не кожен здатен під кулями велику ріку перепливти"; "орел, а не козак";

"душа його жила не на землі, а на небі".

Київ

село Кононівка

Ніжин

Гадяч

хутір Хмарище

«Може, він помагав свої­ми молитвами над недужим, а може, і свої­ми піснями; бо в йо­го пісня лилась, як чари, що слухає чо­ловік і не наслухає­ть­ся. За теє-то за все поважали його козаки, як батька; і хоть би, здається, попросив у кого остатню сви­тину з плечей на викуп невольника, то й ту б йому од­дав усякий».

«Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває»

«Сидів він зимовником серед дикого степу на Низу, взявши собі за жінку бранку туркеню; проповідував він слово правди божої рибалкам і чабанам запорозьким; побував він на полі й на морі з низцями; видав не раз і не два смерть перед очима да й загартовався у воєнному ділі так, що як піднявсь на ляхів Хмельницький, то мав з його велику користь і підмогу»

«Чо­ловічок сей був у короткій старенькій сви­тині, у полотняних штанях, чоботи шкапові попро­топ­ту­ва­ні - і пучки видно. Хі­ба по шаблі можна б дога­дуватися, що воно щось не просте».

Іван Брюховецький

полковник Шрам

Яким Сомко

Павло Тетеря

«А там як сипнув грішми, так запорожці за ним роєм. А він, ледачий, з усіма обнімається, да братається, да горілкою поїть».

«У тих-то случаях пошрамовано його вздовж і впоперек, що козаки ... й забули реєстрове його прізвище. І в реєстрах-то, коли хочете знати, не Чепурним його записано».

«... тілько похитувавсь, гладячи черево; а щоки — як кавуни: сміявсь од щирого серця. Така була в його вдача».

«Був собі дідусь такий і мізерний, мов зараз тілько з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав — він і зроду не сміявс».

«А посеред його двору стояв стовп, i в стовпу усе кiльця, то залiзнi, то мiднi, то срiбнi. Ото знак, що простий козак або посполитий в’яжи коня до залiзного, а хто значний козак, то до мiдного; як же хто рiвня господаревi, так той уже до срiбного…»

«Наче собі чоловік простенький, тихенький»; «ніхто не подумав би, що в сій голові вертиться що-небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату».

«Ходить у дорогих кармазинах, високий і вродливий, а по кармазинах скрізь комір і поли ґаптовані золотом; зверху кирея підбита соболем; підпиравсь срібною булавою».

«…був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густі брови аж геть піднялись над тими очима».

 Якимові Сомку

 полковникові Шрамові

Іванові Брюховецькому

Кирилові Туру

Його зрадили полковники, які перейшли на бік Брюховецького

Він пригрозив міщанам новими податками

 Яким Сомко хотів взяти булаву хитрістю

Будучи наказним гетьманом, був певний своєї перемоги і не заручився нічиєю підтримкою

 Петра Шраменка

 Кирила Тура

Якима Сомка

Гвинтовку

віддавав козакам на Січ

викуповував невільників

купував зброю для козаків

віддавав на будівництво церков

за гострі слова про гетьмана

 за пиятику на Січі

 за непослух козацькій старшині

 за викрадення Лесі

 Шрам із сином на хуторі Хмарище - Кирило Тур прагне визволити Сомка -двобій Петра Шраменка й Кирила Тура - вибори гетьмана в Ніжині

Шрам із сином на хуторі Хмарище - двобій Петра Шраменка й Кирила Тура - вибори гетьмана в Ніжині - Кирило Тур прагне визволити Сомка

 Шрам із сином на хуторі Хмарище - двобій Петра Шраменка й Кирила Тура - Кирило Тур прагне визволити Сомка - вибори гетьмана в Ніжині

Шрам із сином на хуторі Хмарище - Кирило Тур прагне визволити Сомка -двобій Петра Шраменка й Кирила Тура - вибори гетьмана в Ніжині

викриття і засудження доби Руїни; утвердження думки про необхідність національної злагоди українців, про те, що провідною силою для розумної організації українського суспільства є його національна еліта (культурна, освічена, здатна до мудрого державотворення), про те, що треба об'єднатися в боротьбі проти спільного ворога; заклик до боротьби про незалежність

викриття і засудження періоду Коліївщини; утвердження думки про необхідність національної злагоди українців, про те, що провідною силою для розумної організації українського суспільства є його національна еліта (культурна, освічена, здатна до мудрого державотворення).

викриття і засудження доби Руїни; утвердження думки про необхідність національної злагоди українців, про те, що провідною силою для розумної організації українського суспільства є його національна еліта (культурна, освічена, здатна до мудрого державотворення).

викриття і засудження періоду Коліївщини; утвердження думки про необхідність національної злагоди українців, про те, що провідною силою для розумної організації українського суспільства є його національна еліта (культурна, освічена, здатна до мудрого державотворення), про те, що треба об'єднатися в боротьбі проти спільного ворога; заклик до боротьби про незалежність

різними соціальними групами (багатими козаками та бідними - черню);

козаками-запорожцями та міщанами;

гетьманом Сомком та запорожцями;

державобудівничими та руїнницькими началами в українській політиці того часу;

претендентами на булаву на особистому ґрунті.

образ Божого чоловіка

образ Василя Невольника

образ Івана Брюховецького

образ дороги

образ Якима Сомка

1663 року;

1763 року;

1636 року;

11665 року.