П.Куліш "Чорна рада" ( ХІІІ-ХV частини)

"У Борзні заїхав Щрам одпочити до сотника Білозерця", який був йому

"Як треба рятовати Україну, байдуже мені і літа й рани. Обновиться яко орля юность моя!" Такі слова промовив

"Послухайте мого голосу, не погубляйте отчизни. Чи вам лучче оставатись під рукою свинопаса Іванця, чи під лицарською рукою переяславського Сомка? Забудьмо всі чвари. Не час нам тепер враждовати, час за козацьку честь постояти". Так пише до Васюти

"Дай лише, синку, мені свого бунчука, я ліпше од якого-небудь недоляшка в тебе попорядкую", - звернувся ... до Сомка". На місці крапок слід поставити

"Може б, Шрам і до кінця козаків утихомирив; так от же, як за тим сіятилем по ниві, так і за Шрамом паволоцьким слідом ходив диявол і всівав плевели у пшеницю. А той диявол не хто був, як полигач Брюховецького... " На місці крапок потрібно поставати

"Череваневі було якось дивно, що ... наче іншим чоловіком зробився. Знав він його замолоду добре. Жвавий був козак. От і тепер він, бачся, той же, да ні: усе в його стало якось хистко, і слово його хоть і бойке, да не таке тверде й щире, як правдивокозацьке слово". На місці крапок слід поставити

"Буде час, коли вони мене послухають, а тепер, коли пірнач не в мене, так я й не полковий старшина. Нехай там хоть догори ногами Ніжень перевернуть. Моя хата скраю, я нічого не знаю". Так на прохання сотника Гордія Костомари втихомирити козаків у Ніжені відповів

"Блакитна, чом же не червона? Козак звик червону стрічку в ковнірі носити, а се вже. мабуть, польська мода". Так занепокоєно думав

"Гордий, пишний і розумом високий гетьман! Да на кого ти опираєшся, коли б ти тілько відав! Диявол давно вже одлучив од тебе вірні душі! Жаль мені тебе, золота голово, хоть ти й перепинив мені дорогу". Так думав

"Хотів би пробратись до панотця. Знав добре, що тут без лиха не минеться, так хотів заздалегідь пристати до купки вірних, що стояли круг старого Шрама з червоними стрічками. Да вже не можна було тепер жодним побитом протиснутись". Так автор описує бажання

"Братці мої милі! Що вам битись за мою голову, коли погибає Україна! Що вам думати про мою наругу, коли наругавсь мій ворог над честю й славою козацькою! Пропадай - шабля, пропадай і голова! Прощай, безщасна Україно!" Так звернувся до старшини

"Єсть правда, пане Сомко, і вона тебе покарала за твою гордость! Візьміть його, братчики, та забийте в кайдани". Такий наказ віддав