П. КУЛІШ. "ЧОРНА РАДА". Упізнай героя твору за цитатою

"Був він син паволоцького пана, по прізвищу Чепурного, учився в Київський братській школі і вже сам вийшов. Як же піднялись козаки з гетьманом Остряницею, то він устряв до козацького війська, бо гарячий був чоловік…. і не всидів би у своїй парафії, чуючи як ллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів і урядників над українцями"

сказано про героя роману "Чорна рада"

"Добрий був син і щирий козак, лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік перечорнити і золоту свою славу гряззю закаляти" - персонаж роману "Чорна рада"

"Зложити докупи обидва береги Дніпрові, що обидва... прислонились під одну булаву! Виженем недоляшка (Тетерю) з України, одженем ляхів до самої Случі — і буде велика одностайна Україна" - про таке мріяв персонаж роману "Чорна рада"

"Чи заговорить, чи рукою поведе, чи пiде по хатi – усе не так, як хто iнший: так усi й дивляться, i так усякому на душi, мов сонечко свiтить…" - так описано в романі

"Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові попротоптувані – і пучки видно. Хіба по шаблі можна було б догадуватися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота, да й та на йому була мов чужа...Тілько очі були якісь чудні – так і бігають то сюди, то туди і, здається, так усе й читають ізпідтишка чоловіка"- так у романі "Чорна рада" сказано про

"Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна...,уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густі брови аж геть піднялись над тими очима, і — враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх" - так П. Куліш змальовує

"Чужою смертю волі собі купувати не хоче" герой роману "Чорна рада"

"Темний він був на очі, а ходив без проводиря, у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж робив із тими грішми? Викупив невільників із неволі. Іще ж до того знав лічити усякі болісті і замовляти усякі рани" персонаж роману "Чорна рада"

Слова: "Пропала вже, бачу, лицарська честь на Вкраїні! Положили ми її з батьком Богданом у домовину!" — промовляє герой роману «Чорна рада»

"Тільки похитувавсь, гладячи черево; а шоки — як кавуни: сміявсь од щирого серця. Така була вдача" - це портрет

Слова"Як треба рятувати Україну, байдуже мені і літа, і рани" в романі "Чорна рада"  каже

Слова: "Спасибі тобі, Богу милий друже мій великий, за твої подарунки і особливо – за "Чорну раду". Я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз і все-таки не скажу бІльше нічого, як спасибі", — П.Кулішу писав