Панас Мирний. "Хіба ревуть воли, як ясла повні"

А Тобілевич

Б Рудченко

В Левицький

Г Руденко

Д Білик

А «Чіпка»

Б «Пропаща сила»

В «Подоріжжя од Полтави до Гадячого»

Г «Так це та правда?!»

Д «Лихі люди»

А Пацюка

Б Чіпку Варениченка

В Тимофія Лушню

Г Максима Ґудзя

Д Грицька Чупруненка

А Грицька Чупруненка

Б Чіпку Варениченка

В Івана Вареника

Г Максима Ґудзя

Д Мирона Ґудзя

А Грицько Чупруненко

Б дід Улас

В Матня, Лушня й Пацюк

Г Іван Вареник

Д Чіпка Варениченко

А Порох

Б Грицько Чупруненко

В Максим Ґудзь

Г Кряжов

Д Остап Хрущ

А Максим Ґудзь у москалях — арешт Чіпки й дорога на Сибір — одруження Чіпки з Галею — смерть баби Оришки

Б арешт Чіпки й дорога на Сибір — смерть баби Оришки — одруження Чіпки з Галею — Максим Ґудзь у москалях

В Максим Ґудзь у москалях — смерть баби Оришки — одруження Чіпки з Галею — арешт Чіпки й дорога на Сибір

Г смерть баби Оришки — Максим Ґудзь у москалях — одруження Чіпки з Галею — арешт Чіпки й дорога на Сибір

Д смерть баби Оришки — арешт Чіпки й дорога на Сибір — одруження Чіпки з Галею — Максим Ґудзь у москалях

А широку тематику

Б розмаїтість ідей

В складну композицію

Г багатосюжетність

Д жанрові особливості

А волю після скасування кріпосного права

Б причину деградації Чіпки, його слабку силу волі

В звільнення Чіпки на волю після перебування в чорній

Г дворічну працю на пана після оголошення волі кріпакам

Д наслідки залежності кріпаків і волі козаків

А Надворі весна вповні. Куди не глянь — скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю.

Б Одходячи на спокій, сонце обдало землю блискучим промінням; земля на прощання усміхнулась — і потемніла. Спустилася ніч; викликала собі на втіху зорі; викотився з-за гаю місяць — і став оглядати околицю…

В Тим часом — світ, як день, тільки сонце щось забарилося… Закрасивши увесь східень палко рожевим цвітом, воно ще не рушало з гори, ще не блиснуло ні одним променем над землею…

Г Сонце дедалі все вище та вище підпливало. Перше ж так гарно сяяло та гріло, а це вже стало пєкти-палити, аж дід прокинувся…

Д Осіннє сонце сідало в хмари. Прощаючись із землею, заливало хмари й землю огняним світлом. Як кров, червонів захід сонця і заглядав своїми червоними очима крізь побиті шибки у Чіпчину хату.

А Оришку

Б Мотрю

В Христю

Г Явдоху

Д Галю

А Надворі весна вповні. Куди не глянь — скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю: як на Великдень дівчина, красується вона в своїм розкішнім убранні... 

Б Вийняв сопілку, послинив дірочку, свиснув раз, удруге — і зачав "Вівчарика". Гучно-гучно загула сопілка на все поле, немов хто заспівав жалібно; аж ось замира, замира, — тільки сопе... А це зразу, немов опік хто, закричало, завищало — та й стихло... вдруге... втретє... і полився тяжкий плач... Сумно зробилося, важко...

В Палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк, він усіх побивав, над усім верховодив... А насміятися над ким, украсти, одняти що — йому дай! 

Г То йому привиджується вдача: земля знову його; він такий радий, і мати рада: не попустив свого!.. І Галя йому любенько ввижається..

Д  Оже ще й досі, під пізній вечір, подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом...