"З якого твору фрагмент?" 8 клас

"Мимо дозорного пагорба й смокв, овіяних вітром, бігли вздовж муру міського обидва шляхом вони битим..."

"Не знали ні теслярства, ні підсонячних домів, а в землі селилися, мов комашня моторна десь у темряві печер глибоких, сонцем не осяяних".

"Померкли смолоскипи перед нею! І світить вродою вона своєю на щоках ночі - діамант ясний у вусі мавра; скарб цей дорогий і для землі, і для життя сія".

"Коли він нарешті опритомнів - а це вже була ніч, - він гойдався на хвилях у місячному сяйві. Понівечені крила були немов налиті свинцем, та ще тяжче тиснув на спину тягар поразки."

"Турне, чого тут чекати, чого зволікаєш? Змагатися треба не в бігу, а зброєю гострою зблизька".

"Збожеволів він отак до послідку і вроїлася йому в голову дивочна думка, яка жодному шаленцеві доти на ум не спливала: що йому випадає, мовляв, і подобає, собі на славу, а рідному краєві на пожиток, статися мандрованим рицарем...".

"Мені здається, що він утік з мандрівними птахами. Уранці того дня він ретельно подбав про свою планету. Дбайливо прочистив діючі вулкани."

"Серцю ж моєму з дитинства подобались святощі неба, муза до тихих пісень кликала душу мою. Часто мій батько мовляв: "Не за хлібне ти дідо берешся, славний Гомер, але й він так і помер нуждарем."

"Який скупий! Все випив! Не лишив і краплі благодатної для мене, що помогла б мені піти за ним!".

"Сто чортів! Сорок років з гаком розмовляю прозою, а мені таке ніколи й на думку не спадало. Велике, велике вам спасибі, що пояснили".

"Духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте, хай життєлюбних між вас зовсім не буде в бою. Віком похилих, у кого слабкі вже коліна ніколи не покидайте старих, з битви утікши самі".

"Але знову прилинь, як колись бувало. Здалеку мої ти благання чула, батьківський чертог кидала й до мене на колісниці золотій летіла ти."