Підсумковий узагальнюючий урок букварного періоду для 1 класу

Привіт! Сьогодні ми тренуємося читати виразно. Прочитай цей вірш уголос. Старайся не поспішати: уяви, що кожна крапка — це червоне світло світлофора (коротка зупинка), а знак питання — це твоя цікавість. Слухай свій голос і насолоджуйся кожним словом!

Текст для читання

БУКВА «Я»

Всім відомо в цілім світі:

«Я» — остання в алфавіті.

А відомо з вас кому,

як це сталося й чому?

Алфавіт — одна сім’я,

поміж букв була і «Я».

Там, де друзі всі рядком, —

їхні справи йдуть ладком.

Але якось лихо сталось

через сварку небувалу:

буква «Я» в рядок не стала,

збунтувалась буква «Я».

— Хочу, щоб усі рядочки

починалися на «Я»!

Всі ви сірі й недалекі —

співчуваю простоті,

поміж вас Я — особлива,

хочу буть на видноті!

Ці слова, неначе вихор,

закрутили алфавіт.

Від зухвальства букви «Я»

піднялась уся сім’я.

— Фу-ти! Ну-ти! — фиркнув «еФ»,

червоніючи, як мак.

— Сором, — тихо «еС» сказала, —

та хіба ж це можна так?

— Ще такого не бувало! —

буква «Ща» прощебетала.

— Треба, друзі, з нею м’яко, —

це «Знак м’ якшення» сказав.

А «Апостроф»-задирака

кулака їй показав.

— Тихо, букви! Сором, знаки! —

запищали голосні, —

стали всі, мов забіяки,

та хіба ж ми на війні?

Буква «Я» пожартувала,

поміркуймо тільки ледь —

хіба можна, щоб усюди

« Я» стромляти наперед?

Хто ж у нашій писанині

розібратись зможе нині?

«Я» затупала ногами:

— Я не хочу бути з вами!

Все робитиму сама,

вистачить мені ума!

Букви тут перезирнулись,

всі буквально усміхнулись

і сказали дружно так:

— Добре! Б’ємось об заклад!

Якщо зможеш наодинці

написати на сторінці

хоч рядочок, лиш до діла —

буде так, як ти схотіла.

— Я не зможу? Смішно так!

Адже кожен добре знає:

до роботи Я мастак!

Почекайте лиш годинку —

покажу Я вам сторінку, —

гордо всім відповіла

і роботу почала.

Дві години просиділа —

і пихтіла, і сопіла,

і кректала, і потіла, —

написать вона зуміла

тільки « Я, Я, Я, Я, Я!»

Як заллється буква «Ха»:

— Ха-ха, ха-ха, ха-ха-ха!

«О» від сміху покотилась,

«Зе» за голову вхопилась,

за живіт взялася «Ве»,

«Бе» на собі чуба рве…

Буква «Я» кріпилась довго,

а тоді як зареве:

— Вибачайте мені, друзі,

визнаю вину свою.

Я погоджуюся стати

навіть після букви «Ю».

— Що ж, — сказав весь алфавіт, —

якщо хоче — хай стоїть!

Адже річ не в тім, де станеш,

а яку ти роль дістанеш!

Ми на тебе не в образі,

головне — що всі ми разом,

щоб усі — від «А» до «Я» —

стали, як одна сім’я!

І відтоді буква «Я»

стала кожному своя.

Але радимо вам, друзі,

знати місце букви «Я»!

Чому буква «Я» збунтувалася проти інших літер в алфавіті?

Яке завдання запропонували буквам виконати букві «Я» наодинці?

Що саме вдалося написати букві «Я» після двох годин роботи?

Де тепер стоїть буква «Я» в алфавіті після цієї пригоди?