Криза "старого порядку". Французька революція кінця XVIII ст.

Франція посідала провідні позиції в Європі.

За формою правління була абсолютною монархією.

За формою правління була конституційною монархією.

У суспільстві зберігався середньовічний поділ на три стани.

Поділ суспільства на стани був скасований під час революції у другй половині ХVІІ ст.

Зберігається сильна королівська влада та потужний плив католицької церкви на суспільство.

Франція переживала системну кризу.

Монархи регулярно скликали станово-представницький орган — Генеральні штати.

Генеральні штати

Національні збори

Установчі збори

Загальнофранцузький парламент

Законодавчі збори

Національний конвент

Комітет суспільного порятунку

Паризька Комуна

Легітимісти

Жирондисти

Монтаньяри

Роялісти

Франкісти

Федералісти

Фельяни

Якобінці

М. Робесп'єр

Ж. Лафаєт

Ж.-Ж. Дантон

Ж.-П. Марат

Ж. Неккер

Ж. Ру

Скликання Людовіком XVI Генеральних штатів стало початком Великої французької революції.

Штурм Бастилії вважають символом початку Великої французької революції.

Національний Конвент визнав Луї XVI винним у державній зраді та змові проти свободи нації через таємне листування з ворожими до Франції країнами. Він був страчений 21 січня 1793 р.

У серпні 1789 р. Установчі збори прийняли «Декларацію прав людини і громадянина», у якій проголошувалися основні завдання революції.

Конституція 1791 р. перетворила Францію на республіку.

У серпні 1792 р. в Парижі спалахнуло повстання міської бідноти й добровольців на чолі з Паризькою комуною.

Восени 1791 р. французи розбили прусські війська під селищем Вальмі.

На заході Франції у Вандеї в 1793 р. спалахнуло селянське повстання на чолі з дворянами-роялістами.

1А 2Б 3Г 4В

1Б 2А 3Г 4В

1Б 2А 3В 4Г

1Б 2В 3Г 4А