Поеми Т.Шевченка "Катерина" і "Наймичка"

епічні

ліричні

ліро-епічні

драматичні

Жінка померла

Вона захворіла

Пішла на прощу до Києва

Її не запросили, тому що вона наймичка

Вийшла заміж

Мусить приховувати почуття від рідного сина

Накладає на себе руки

Її виганяють з дому

Вийшла заміж за багатого селянина, який ставився до її сина, як до рідного

 Віддала на виховання для старця

Важко трудилася, щоб дати синові гарну освіту

Підкинула його багатому бездітному подружжю

тягарем

таланом

клопотом

ярмом на шию

Оксана

Катерина

Ганна

Настя

Обидві покритки

Обидві живуть на чужині

 Їхні сини стали кобзарями

Клопочеться про власний імідж

Розмірковує над долею байстря

Хвилюється з приводу того, хто її поховає

Співчуває їй

Батько забрав його до себе

Служив козачком у пана

Став жебраком

Був поводирем у сліпого кобзаря

 Перед самим перелазом

Дитина сповита —

Та й не туго й новенькою

Свитиною вкрита.

Прийшла молодиця

На той хутір благодатний

У найми проситься.

Через тиждень молодиці

Коровай місили

На хуторі. 

  Я каралась

Весь вік в чужій хаті…

Прости мене, мій синочку!

Я… я твоя мати...

виїзду українців за кордон;

наслідків переселення народів;

утримання військових цивільним населенням;

соціальної нерівності і трагічної долі селянки в тогочасному суспільстві.

Прославлення невмирущої любові і жертовності жінки-матері

Історія самопожертви жінки-матері

Уславлення сили дружби між жінками зі схожими долями

Сенс життя в любові до людей, у відстоюванні правди, у боротьбі проти насильства навіть ціною власного життя