Постановка голосу

 система органів, при роботі яких формуються високі вокальні звуки;

 система органів, існуюча для видобування звуків;

 один з основних факторів звукоутворення, енергетичне джерело голосу.

тіло «по струнці», шия витягнута, підборіддя при підняте, руки на поясі, ноги на ширині плеч ;

спина пряма, плечі розвернуті, руки уздовж тіла, ноги прямі, на ширині пліч, підборіддя паралельно підлозі, шия не витягнута, не напружена;

 сплетені руки позаду, вивернути їх, розправити плечі, подавши при цьому грудну клітину вперед.

опираючись на спинку стільця, ноги на відстані, руки зложені, шия витягнута, підборіддя при підняте;

спина не притуляється до спинки стільця, ноги під прямим кутом до підлоги, руки лежать вільно між животом та колінами, голова прямо, шию не витягувати не напружувати;

корпус трохи нахилений вперед, підборіддя нахилене, ноги та руки схрещені.

очі широко розкриті, м’язи обличчя напружені;

м’язи обличчя напружені, на обличчі широка посмішка;

м’язи обличчя розслаблені.

Робота органів мови, необхідних для утворення звуків;

система органів, при роботі яких формуються звуки мови;

два парні м’язи або жилки, розташовані у гортані, покриті еластичною з’єднуючою тканиною та слизистою оболонкою.

система органів, при роботі яких формуються звуки мови;

система органів, існуюча для видобування звуків голосу та мови;

частина голосового апарату, яка формує звуки мови;

початковий момент роботи голосових складок і дихання, існує тверда атака, м'яка атака, придихова атака

характеризується повним змиканням голосових зв’язок до початку звуку і їх швидкому розмиканню під дією підкладочного повітряного тиску;

голосові зв’язки змикаються на вже виникаючому потоці повітрі, що формує своє образне при дихання;

музичний твір для голосу з акомпанементом , надрукований для концертного виконання;

музичний твір для голосу без тексту, надрукований для виконання окремих вокально-технічних навичок або для концертного виконання. 

спів музичного тексту сольфеджіо;

звуки розмовного діапазону найбільш природні, найбільш зручні у співі;

мелодичний зворот, інтонація. Термін при міняється головним чином до народних пісень.

отримання максимального акустичного ефекту при мінімальних фізичних витратах, що додає голосу високих естетичних та вокально-технічних якостей: легкість, невимушеність, польотність, а також забезпечує чіткість дикції

розташовані біля діафрагми;

розташовані у ротової порожнині;

розташовані над гортанню;

це слуховий апарат;

це крайове звучання голосових зв'язок;

фальцет можливий тільки у євнухів

перекладається як фальш

це застосовувалось до початку ХІХ ст. тенорами, видобуваючи надвисокі звуки

це фактор який визначає унікальність голосу;

це тимчасова перерва в музиці;

висотне положення звуків мелодії по відношенню до діапазону голосу

свій варіант

нижньореберне - діафрагматичне дихання; 

грудо - брюшне ;

грудне ;

ключичне.

через рот

відокремлення однієї думки від іншої;

відрізок музики;

засіб виразності при виконанні музичних творів;

допомагає послідовно розкривати музично-поетичний зміст твору;

ледь помітна пауза, як переклад дихання всередині фрази;

прийом співу, при якому до чистого звуку домішується відома частка іншого звуку

музична мелодія з вірними акцентами і фразуванням;

спроможність відтворити точну висоту звуку;

природні властивості музичного слуху;

звук у якому повітряний струмінь йде разом із голосом;

дуже низькі ноти, які неможливо заспівати нормальним голосом;

фокусування співочого звуку

здатність чути музичні звуки;

здатність відтворити голосом точну висоту і частоту коливання почутого звуку в музичному творі;

здатність чути різні звуки, навіть шепотіння

виникає при регулярном вокальном навантаженні;

дуже гучний спів;

забарвлення голосу

коли звучання мелодії з гори до низу;

коли звучання мелодії з низу до гори;

плавний перехід з ноти на ноту;